Поняття договору поставки.

Договір поставки збережений у новому ЦК (§3 гл.54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як один з різновидів договору купівлі-продажу, що регулює відносини з реалізації товарів, які складаються в основному між суб'єктами підприємницької діяльності. Це обумовлює специфіку цього договору.

Договір поставки— це договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується пе-

редати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця. для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або Іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст.712 ІДК).

Якщо раніше договір поставки, будучи плановим за характером, розглядався як самостійний договір, відокремлений від договору купівлі-продажу, то зараз, коли він втратив свій плановий характер, його слід розглядати як різновид договору купівлі-продажу.

Специфіку договору поставки порівняно з договором купівлі-продажу можна визначити за двома критеріями. У договорі поставки момент виконання договору, як правило, не збігається з моментом його укладення. Крім того, договір поставки відрізняється за метою придбання товару за цим договором — він призначений для оформлення передання товару з метою його використання в підприємницьких або інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, для забезпечення довгострокових постачань сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо.

Параграф 3 гл.54 ЦК містить лише найбільш загальні й принципові норми про поставку, що свою конкретизацію знаходять головним чином у спеціальних законах І підзаконних нормативно-правових актах України. Основні з них:

— Закон від 22 грудня 1995 р. "Про поставки продукції для державних потреб";

— Угода про загальні умови поставок товарів між організаціямидержав — учасниць Співдружності Незалежних Держав 1992 p.;

— Положення про порядок поставки та митного оформленняпродукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД, затверджене постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 18 травня 1994 р. №323.

Значну роль серед підзаконних актів, що регулюють порядок виникнення, розвитку і припинення відносин з поставки, конкретизують права та обов'язки учасників договору поставки та їх відповідальність, є прийняті в період існування Радянського Союзу Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. №8880. Спеціальні правила про поставку окремих видів продукції передбачаються Особливими умовами поставки. Ці нормативно-правові акти діють на території України в тій частині, в якій вони не суперечить законодавству України. . ,_:- - ~... ..м-**.**** 484

На практиці застосовуються роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 р. №01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних" та від 30 березня 1993 р. №02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки".

Сторонидоговору — постачальник і покупець.

Постачальниками і покупцями виступають, як правило, суб'єкти підприємницької діяльності, які спеціалізуються на виробництві або купівлі-продажу певних товарів.

Зміст договору поставки становлять його умови, серед яких найважливішими є істотні умови. До них належать строки поставки, кількість, асортимент (номенклатура), якість товару, що поставляється, її комплектність, ціна тощо.

Строки (періоди) поставкитовару (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються у договорі з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців і забезпечення ритмічності виробництва.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін.

У договорі можуть бути передбачені періоди поставки — у разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари поставляються рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із договору або закону.

Дострокова поставка допускається у випадках, коли її дозволено законодавством та за згодою покупця. Достроково поставлене і прийняте покупцем зараховується в рахунок продукції, що підлягає поставці в наступному періоді.

Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставку якої прострочено, якщо в договорі не передбачено інше. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній зобов'язаний прийняти та оплатити.