Контрактація сільськогосподарської продукції
Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контрактації, що укладаються на основі державних замовлень.
Контрактація сільськогосподарської продукції опосередковуються відповідним договором, що передбачений §4 гл.54 ЦК.
Договір контрактації, що є одним з різновидів договору купів-лІ-продажу, регулює відносини, пов'язані з закупівлею сільськогосподарської продукції, вирощуваної чи виробленої сільськогосподарськими виробниками.
Відносини, пов'язані з реалізацією продукції, виробленої в сфері сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов'язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва.
Договір контрактації сільськогосподарської продукції— це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію І передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно доумов договору.
До договору контрактації застосовуються загальні положення по купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо ін-це не' встановлено договором або законом.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції
(ст.713 UK).
Характеристики договору— двосторонній, консенсуальний, оп-
латний.
Оплатний характер договору виражається в оплаті продукті, що
закуповується.
Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це означає, що обидві сторони взаємно беруть на себе обов'язки та у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони.
Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, розпорядження якого обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору.
Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються Законом "Про поставки продукції для державних потреб" та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб І контролю за їх виконанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого
1996 р. №266.
Державні замовники, виходячи з Інтересів держави, укладають із виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством. Відповідно до ч.4 ст.1 Закону "Про поставки продукції для державних потреб", особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства регулюються окремими актами законодавства України.
Сторони договору— виробник сільсько господарської продукції і заготівельник (контрактант). Виробниками можуть виступати колективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та Інші господарства. Заготівельники (контрактанти) — організації, на які у встановленому порядку покладені функції державної закупівлі сільськогосподарської продукції (міністерства, відомства, а також підприємства й організації, яким надані такі повноваження, наприклад, організації споживчої кооперації).
Зміст договору— це сукупність встановлених нормативно-правовими актами, плановими завданнями І сторонами умов про предмет, строки і порядок доставки продукції, що закуповується, місця 11 здачі, ціна, характер допомоги виробнику І взаємної відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання дого-
В°РУ №*№
У договорі контрактації, зокрема, передбачаються такі істотні! умови, як кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок і умови доставки та місця здачі сільськогосподарської продукції.
Кількість продукції, шо підлягає продажу, встановлюється сторонами виходячи з плану державних закупівель. Якість продукції, шо закуповується, визначається відповідними стандартами, технічними умовами, вимогами правил ветеринарного І санітарного нагляду, до яких і відсилає договір контрактації.
Здача продукції здійснюється в передбачені договором строки відповідно до строків, встановлених в планах закупівель, а також з урахуванням біологічних термінів дозрівання культур, вирощування худоби, умов виробництва і зберігання продукції. Місце прий-манпя-здавання продукції визначається угодою сторін І нормативно-правовими актами. Порядок приймання-здавання продукції за кількістю та якістю визначається спеціальними інструкціями (правилами), технічними умовами.
У договорі контрактації має бути передбачений обов'язок заготівельника (контрактанта) вчасно прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами, а також строки І розміри видачі грошових авансів її виробникам.
На заготівельника (контрактанта) покладається обов'язок щодо прийняття продукції у місцях її виробництва і вивезення своїми засобами, якщо інше не передбачено договором.
Якщо згідно з умовами договору прийняття продукції здійснюється в місці знаходження заготівельника або іншому зазначеному ним місці, заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в обумовлений договором строк.
Важливе значення мають обов'язки заготівельника (контрактанта) щодо надання допомоги сільськогосподарським виробникам в організації виробництва сільськогосподарської продукції і транспортування її на приймальні пункти і підприємства.
З урахуванням пріоритетності інтересів виробника сільськогосподарської продукції у договорі передбачається обов'язок контрактанта з виробничого сприяння сільськогосподарським товаровиробникам.
Заготівельник (контрактант) зобов'язаний на умовах, передбачених договором, забезпечити сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо). У договорі також передбачається взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов'язків.
Відповідальність можлива у формі стягнення неустойки (пені, штрафу) і відшкодування заподіяних збитків. Сплата неустойки не звільняє сторону від виконання договору. Виробник звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, як-
що вони не виконані через стихійні лиха або інші несприятливі
умови, або з вини заготівельника (контрактанта).
Договором контрактації можуть бути передбачені обов'язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, визначеними договором контрактації.
Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров'я населення та охорону довкілля.
§ 8. Міна (бартер)
Договір міни (бартеру)— це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст.715 ЦК).
Уклавши договір, кожна сторона втрачає право власності на товар, який передає в обмін, і набуває право власності на товар, який вимінює. Договір міни, як і договір купівлі-продажу, належить до договорів, що опосередковують перехід права власності. Однак сфера застосування договору міни є значно вужчою, ніж договору купівлІ-продажу, тому що еквівалентом у товарних відносинах є в основному гроші.
На відміну від купІвлі-продажу, за договором міни як еквівалент зазвичай виступають не гроші, а інше рівноцінне майно. Допускається укладення договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі угоди поєднують елементи договорів купів-лі-продажу та міни І мають змішаний характер.
Нині не діють обмеження, що були передбачені для укладення державними підприємствами договору міни, у зв'язку з передбаченими в законах України "Про власність" і "Про підприємства в Україні" правами власників і підприємств здійснювати стосовно належного їм майна будь-які дії, що не суперечать закону, у тому числі право підприємств обмінювати належне їм майно з Іншими підприємствами, а за певних умов — із громадянами.
Кожний з учасників договору міни вважається продавцем товару, який він передає, І покупцем товару, який він купує. Тому до договору міни застосовуються правила про договір купів-лі-продажу, якщо Інше не випливає з відносин сторін. Поширення на відносини міни переважної більшості норм ЦК, шо регулюють купівлю-продаж, свідчить про подібну правову природу цих договорів. Правила ЦК, що стосуються умов дійсності договору, моменту виникнення права власності на річ тощо, застосовуються до договору міни. Тому спори з цього приводу вирішуються на підставі статей ЦК, що регулюють договір купівлі-продажу.
Ряд правил, що стосуються купівлі-продажу, не можуть бути застосовані до договору міни через специфіку змісту відносин за договором міни. Це, зокрема, норми, що передбачають обов'язок покупця сплатити ціну майна, право покупця вимагати зменшення ціни; продаж товарів у кредит.
Характеристики договору— двосторонній, консенсуальний, оп-латний.
Основними новелами ЦК щодо договору міни є такі:
1) договір міни також іменується бартером;
2) передбачена можливість встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості;
3) визначено момент переходу права власності на обмінюванітовари — воно переходить до сторін одночасно після виконаннязобов'язань щодо псредання майна обома сторонами, якщо інше невстановлено договором або законом;
4) зазначена можливість передбачати в договорі міни (бартеру)обмін майна на роботи (послуги);
5) передбачена можливість застосування до договору міни (бартеру) загальних положень не тільки про купівлю-продаж (як це було передбачено в раніше чинному ЦК), а й положень про договірпоставки, договір контрактації або інші договори, елементи якихмістяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.716 ЦК).
Різновидом договору міни є бартерний договір.Операції купївлї-продажу, за якими у єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються взаємні зобов'язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами рівної вартості, або прийняти в оплату поставлених однією із сторін товарів частково кошти і частково товари, називаються зустрічною торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальну ознаку зустрічної торгівлі, перший — її окремий випадок, Іменований бартером1.
Поширеність бартерних операцій на Україні спричинена економічною кризою, що супроводжується кризою неплатежів, а це змушує підприємців обмежувати розрахунки грошима і здійснювати зустрічний обмін товарами. В умовах кризи за відсутності платіжних коштів бартерні операції негативно впливають на економічну ситуацію в Україні, оскільки скорочуються надходження в бюджет.
Зовнішньоекономічній бартер.Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має певні особливості, передбачені Законом від 23 грудня 1998 р. "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (далі — Закон).
Поняття "бартер (товарний обмін)" і "бартерна (товарообмінна) операція" визначені як у вказаному Законі, так і в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств".
' Див.: Синецкий Б.И. Основи коммерческой дсятельности. - М., 1998. - С.306.
У Законі України "Про оподатковування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) визначений як господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст.1 Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності— це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.
Таким чином, бартерна операція припускає обмін певної кількості одного або кількох видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або видів товарів. Відмітною рисою бартеру є невикористання грошової форми розрахунків.
Закон передбачає можливість оформляти бартерну операцію договором Із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. У цьому визначенні поняттям "товарообмінна (бартерна) операція" безпосередньо передбачений обмін не тільки товарами, а й роботами (послугами).
Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також Інших чинників, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін (ч.і ст. І Закону).
Бартерний договір не визначений у Законі, на відміну від раніше чинного Указу Президента України від 27 січня 1995 р. №84/95 "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", де він був визначений як єдиний договір між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів. Це визначення відповідає загальноприйнятому визначенню бартерного договору (договору про зустрічні поставки)
як угоди між комерційними підприємствами про взаємну поставку товарів в обмін на еквівалентну за вартістю кількість інших товарів. Згідно зі ст.2 Закону в бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, шо імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банко.м України до першої групи Класифікатора іноземних валют.
Важливе значення має встановлення в Законі строку бартерних операцій — часових меж виконання бартерних операцій. Відповідно до Закону граничний строк між експортом товарів за бартерним договором і зустрічним імпортом — 90 календарних днів. Згідно з ч.І ст.2 Закону товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення {дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
Закон встановлює скорочені строки проведення бартерної операції у разі експорту високоліквідних товарів — строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. На цей строк не впливає переоформлення бартерного договору — цей строк не переривається і не поновлюється.
Перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, допускається за наявності у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який є стороною відповідного бартерного договору, разового індивідуального дозволу, що видається Міністерством економіки України та з питань європейської інтеграції України у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної
ДІЯЛЬНОСТІ".
Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. №1489.
у Законі детально урегульована процедура дій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при переоформленні бартерного договору. У разі коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент виконує свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України — сторони договору, підставою для зняття з контролю митного органу питання щодо імпортної частини за бартерним договором є подання зазначеним суб'єктом до митного органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів у рахунок цього договору в установлені законодавством України строки на суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі, та копії додаткових угод, які зумовлюють зміну характеру договору.
У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов'язань щодо оплати товару іноземним контрагентом в грошовій формі на зобов'язання з постачання товарів (робіт, послуг), український постачальник подає копії договору та додаткових угод до органу державної податкової служби України (абз.З ч.4 ст.2).
У Законі передбачена санкція за порушення 90-денного строку ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, — пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості (ч.І ст.З).
Якщо заборгованість за бартерним договором виникла через обставини непереборної сили або форс-мажору, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується. Настання та закінчення дії обставин непереборної сили, повинно бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини мали місце. Обставини форс-мажору підтверджуються у встановленому законом порядку (ч.2 ст.З).
Відповідно до ч.З ст.З Закону у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором, вищевказані строки зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом, арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково чи припинення (закриття) провадження у справі або залишення позову без розгляду вищевказані строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня нараховується тільки в тій частині, у якій було відмовлено.
17:оч 497
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення зазначених строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Додаткова література:
1. Базисньіе условия поставки в договорах международной куп-ли-продажи "Инкотермс". — М., 1990.
2. Венская конвенция о договорах международной купли-про-дажи товарові комментарий. — М., 1994.
3. Демченко Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об'єктів приватизації // Право України. — 1999. — №11. — С.49-51.
4. Заїкін Ю. Проблема захисту постраждали* від неякісної продукції та можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хо-зяйство и право. — 2000. — №5. — С.41-45.
5. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзсри. —К., 1998.
6. Косинов С. Особенности правовьіх норм, обеспечивающихзашиту прав потребитслей по договору купли-продажи // ПравоУкраїни. - 1999.— №1. - С.90-92.
7. Крьілова З.Г. Ответственность по договору поставки. — М.,1987.
8. Кукина Т.Е. Предмет договора поставки // Право и зкономи-ка. - 2001. - №1. - С.19-27.
9. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К.,1999.
10. Наумова Л. Договор поставки: наиболее типичньїе ошибки:// Хозяйство и право. — 1999. - №2. - С.106-108.
11. Притьїка Д.Н., Осетинский А.И. Правовое регулированиепоставок. — К., 1989.
12. Токар І.Л. Деякі проблеми правового регулювання приймання продукції (товарів) покупцем // Вісник Вищого арбітражногосуду України. - 1998. - №2. - С.252-258.
13. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.
14. Шмитгофф К. Зкспорт: право и практика международнойторговли. — М, 1993.
15. ЮдІн CO. Міжнародний договір купівлі-продажу. — Харків,1994.
| «о і |
ЛО'
t. Глава 26
Дарування, рента та довічне утримання (догляд)
1. Дарування.
2. Рента.
3. Довічне утримання (догляд).
§ 1. Дарування
Глава 55 ЦК, що регулює дарування, містить множину норм, зосереджених у 14 статтях (у раніше чинному ЦК були лише дві статті, що регулювали дарування).
Договір дарування— це договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст.717 ЦК).
Договір дарування є договором про безоплатне передання майна однією особою у власність другої особи. Дарування може бути здійснене лише власником майна, що є дарунком. При цьому обдаровуваний набуває право власності на майно, якого раніше у нього не було.
Договір дарування — це погоджене волевиявлення обох сторін. Він являє собою не тільки акт розпорядження майном з боку власника — дарувальника, а й акт прийняття подарунка обдаровуваним. Як правило, згода обдаровуваного на укладення договору дарування заздалегідь не запрошується, вона найчастіше передбачається із самої поведінки обдаровуваного. Якщо згоду на прийняття майна в тій або іншій формі не виражено, договір не можна визнати укладеним.
Отже, для вчинення дарування необхідне не тільки волевиявлення дарувальника, а й згода обдаровуваного. Подарунок — не завжди благо для обдаровуваного. В останнього можуть бути різні причини, у тому числі етичного характеру, для відмови від подарунка. В оповіданні А.П. Чехова "Твір мистецтва" описано, скільки митарств принесли людині подаровані йому на подяку канделябри.
Згідно зі ст.722 ЦК право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність да-