Змінаі розірвання договору найму житла

Зміни договору найму жилого приміщення можуть вимагати обидві сторони — наймодавець та наймач. За загальним правилом, зміна договору допускається лише за згодою наймача, членів його сім'ї та наймодавця, але у ЖК встановлені деякі винятки.

Зокрема, при проведенні капітального ремонту жилого будинку, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, незалежно від його згоди наймодавець вправі вимагати зміни договору і зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення.

У тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утвориться надлишок жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї має бути надано інше благоустроєне приміщення до початку капітального ремонту. Якщо жиле приміщення істотно зменшиться, то інше благоустроєне приміщення повинно бути надано на вимогу наймача (ст.102 ЖК).

Одним з випадків зміни договору найму жилого приміщення є так званий поділ житла: член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою Інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого жилого приміщення, яке за розміром відповідає жилій площі, що доводиться на частку особи, яка вимагає поділу (ст.104 ЖК).

Стаття 824 ІДК регламентує заміну наймачау договорі найму житла.На вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Зміна договору найму жилого приміщення, іменована в літературі переоформленням договору, — це визнання наймачем за раніше укладеним договором найму повнолітнього члена сім'ї замість колишнього наймача на його вимогу за згодою наймача та інших членів сім'ї, що проживають із ним.

Розірвання договору найму жилого приміщення. Виселення.Розірвання договору найму житла можливе, згідно з ЦК, в односторонньому порядку на вимогу як наймача житла, так і наймодавця.

Принципова відмінність такого розірвання з ініціативи наймача від розірвання наймодавцем полягає в тому, що якщо наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час розірвати договір найму з письмовим попередженням наймодавця за три місяці, то на вимогу наймодавця він може бути розірваний лише у випадках, передбачених ЦК, та в судовому порядку.

Згідно зі ст.825 ЦК договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі; -,

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщодоговором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі — понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. За рішенням суду наймачеві можебути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На проханнянаймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніжна один рік;

3) необхідності використання житла для проживання самогонаймодавця та членів його сім'ї. Ця підстава стосується лише розірвання договору найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати). При цьому наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці;

4) використання житла наймачем або іншими особами, за діїяких він відповідає, не за призначенням або систематичне порушення прав та Інтересів сусідів. Цьому має передувати попередження наймодавцем наймача про необхідність усунення цих порушень.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Згідно з ЖК розірвання договору найму жилого приміщення у будинках державного та громадського фонду з ініціативи наймача за згодою членів його сім'ї можливе у будь-який час без попереднього попередження наймодавця. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму вважається розірваним з дня вибуття (ст.107 ЖК).

На вимогу наймодавця договір може бути розірваний лише у випадках, передбачених законом. За загальним правилом виселенняпровадиться в судовому порядку.

ЖК розрізняє виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення та з наданням іншого жилого приміщення.

Виселенняз наданням іншого благоустроєного жилого приміщенняпроводиться, якщо:

— будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягаєзнесенню;

— будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

— будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби і прирівняні до них особи, звільнені з військової служби у відставку або в запас, а також особи, які проживають разом з ними, можуть бути виселені із займаних ними жилих примі-

шень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення (ст.110 ЖК).

Стаття 113 ЖК встановлює високі вимоги до наданого приміщення. Воно має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати усім вимогам, що пред'являються до приміщень при їх наданні. Громадянам, які займали окрему квартиру, має надаватись окрема квартира. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання, особі, яка виселяється, надається житло відповідно до встановленого розміру.

З наданням іншого жилого приміщення(без зазначення благоустроєного) можуть бути виселені:

— працівники (разом з особами, які з ними проживають), щоприпинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни,або за вчинення злочину;

—- громадяни, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з нього за власним бажанням;

— громадяни, позбавлені батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав.

Вимоги до надаваного жилого приміщення в цих випадках набагато нижчі, ніж до благоустроєного жилого приміщення — воно повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам (ст.114ЖК).

У випадках ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення, а у разі відмови — підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного жилого приміщення. При усуненні батьків-вихователів від подальшого виховання дітей вони можуть бути виселені із займаного жилого приміщення з наданням Іншого жилого приміщення (ст. 114-1 ЖК).

Виселення без надання іншого житладопускається за:

— систематичне руйнування і псування житла;

— систематичне використання житла не за призначенням;

— систематичне порушення правил співжиття, що створює неможливість спільного проживання в одному будинку або квартирі.

Необхідними умовами виселення без надання іншого жилого приміщення є систематичність порушень і безрезультатність застосування заходів запобігання і громадського впливу.

§ 4. Приватизація житла

Відповідно до Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду— це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них

господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Об'єкти приватизації— квартири багатоквартирних будинків іодноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири, розташовані на територіях закритих військових поселень, природних і біос-ферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, зоологічних парків, історико-культурних заповідників, кімнати в гуртожитках, квартири, що перебувають в аварійному стані, службові квартири, квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселсння, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Способи приватизації:

1)безоплатна передача громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю; якщо загальна площа квартири (будинку), що підлягає приватизації, відповідаєзазначеній площі, вона передається наймачеві та членам його сім'їбезоплатно;

2) продаж надлишку загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі як такі, що потребують поліпшення житлових умов.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату грошима або цінними паперами, отриманими для приватизації державних підприємств чи землі.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Житлові чеки — це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються для приватизації державного житлового фонду.

Незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

— однокімнатні квартири;

— квартири(будинки), одержані у разі знесення або відселенняз приватних будинків, якщо колишні власники не одержали прицьому компенсації;

— квартири (будинки), в яких мешкають Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави усіхтрьох ступенів, ветерани війни, інваліди І і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, репресовані особи;

— квартири (будинки), де проживають багатодітні сім'ї тощо.Кожний громадянин України має право приватизувати займане

цим житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку з частковою доплатою один раз.

Передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників незалежно від форм власності на них.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Додаткова література:

1. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. —К., 1998.

2. Крашенинников П.В. Право собственности и иньїе вещньїеправа на жильїе помещения. — М, 2000.

3. Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О. Жилищное законода-тельство в вопросах и ответах. — М., 1991.

4. Толстой Ю.К. Жилищное право: Учебн. пособ. — М., 1996.

5. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

Глава 29