Перевезення

Перевезення, а також інші відносини у сфері транспортної діяльності опосередковують транспортні договори, різні за правовою

природою та змістом.

Загальні положення про перевезення визначені у гл.64 ЦК. Згідно зі ст.908 ЦК перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК, Іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Основними нормативно-правовими актами,що регулюють транспортні договори, є:

1. ЦК;

2. КТМ;

3. Повітряний кодекс України;

4. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою Ради міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р.

№1801;

5. Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р

№401;

6. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457.

Крім них, існує велика кількість відомчих актів: тарифи, правила перевезень (загальні для всіх перевезень на даному виді транспорту і спеціальні для окремих категорій перевезень), технічні умови навантаження і кріплення вантажів. -,, Види транспортних договорів:

_; — договір на організацію перевезень;

j — договір перевезення вантажу;

_, — договір морського та річкового буксирування; ., — договір транспортної експедиції;

— договір на експлуатацію залізничних під'їзних шляхів тощо.

Найбільше значення мають договори на організацію перевезень і договори перевезення вантажу.

До організаційних належать навігаційні договори перевезення морським і річковим транспортом, річні договори перевезення автомобільним транспортом. Вони укладаються за наявності між перевізником і клієнтурою стійких господарських зв'язків через необхідність систематичних перевезень вантажів. На їх основі не здійснюється перевезення вантажів. Мета цих договорів — досягнення угоди на майбутні перевезення. У них визначається кількість вантажу, що підлягає перевезенню, строки відправлення, відповідальність сторін.

Як окремий транспортний договір в ст.912 ЦК виділено договір чартеру (фрахтування),за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).