Християнство надало ідеям всеохопного світового розуму теологічне обгрунтування. Світ упорядкований Божим Духом. Так навчав ще Августин (354—430). Якщо у центрі уваги августинівської картини світу стояв незбагненний Божий Промисел, то за вісім сторіч по тому Фома Аквінський
(1225—1274) на перший план висунув ідею про те, що світ розумно, відповідно до цілей організований, що в цьому порядку — світло природного розуму.
Тут Фома приєднується до арістотелівського принципу ентелехії, згідно зяким все, що існує, має природну цільову зумовленість. Це стосується й людини. Відповідно до своєї природи вона прагне до того, щоб виявити своїсхильності та здібності. У цьому полягає її призначення та її щастя [Арі-стотель, NE, 1097a ff, 1176 ff]. Така всебічна реалізація можлива лише у справедливо організованому суспільстві [Арістотель, Політика, 1253а], цій метіслугує будь-яка політика і, отже, право [Арістотель, NE, 1094, 1099b, 1103b].
Цей принцип ентелехії Фома Аквінський включив у своє вчення про створений Богом, розумний світовий порядок. У порядку творення повсюдно діє визначена Богом ентелехія [Фома Аквінський, Summa theologica, I, 103,1; І, II, 93,1]. Щось є добрим настільки, наскільки реалізує закладену в ньому,наперед визначену «природу» [Фома Аквінський, Summa theologica, І, 48, 1; І, II, 18, 1 ff; I II 93, 6]. Для розкриття своїх здібностей людина потребує суспільства. З цим пов'язана й царина справедливості. Завдання справедливості полягає в регулюванні зовнішніх взаємовідносин таким чином,щоб особа або річ, призначення якої слід визначити, були правильним чиноморганізовані стосовно людей [Фома Аквінський, Summa theologica, П, II, qu. 57, 58].
ВоляТворця, яка організує світ, виявляється також і у природному праві. Ця Божаволя відкривається, по-перше, як природне право: так, вона відкриваєтьсяу самому природному порядку речей. Сюди можна зарахувати, наприклад,зорієнтовані на збереження нащадків стосунки між чоловіком та жінкою, атакож обов'язок батьків стосовно своїх дітей [Фома Аквінський, Summatheologica, II, II, 57,3]. По-друге, Божа воля дає про себе знати через одкровення.Виведене з Божої волі право (отже, природне право у вузькому розумінніі одкровення ius divinum (з лат. — Божого права)) відрізняється від людського позитивного права, яке виникло шляхом угод чи постанов [ФомаАквінський, Summa theologica, II, II, 57,2]. Подібно до Арістотеля та Цицерона,Фома Аквінський спростовує значення позитивного права, якщо останнєсуперечить природному праву [ааО].