Головним завданням кожного правового суспільства є забезпечення правового миру, порядку, надійності, стабільності. Гоббс, який під час громадянської війни в Англії міг спостерігати тіньові боки забезпечення безпеки суспільного життя, саме у забезпеченні порядку та зміцненні безпеки вбачав безпосередньо легітимаційні функції держави. Й.Бентам вважав створення та гарантування безпеки найважливішою метою законодавчої влади. Саме безпека є істотною ознакою цивілізації: лише закон може забезпечити дов-
гострокове володіння, яке має ім'я — власність. Закон забезпечує безпеку результатів праці й у такий спосіб заохочує до подальшої праці. Завдяки безпеці, яка реально існує, можна планувати майбутнє та забезпечити спадкоємність індивідуального життя.
Компонентами правової безпеки є стійкість орієнтирів та гарантованість реалізації права [Гайгер, RS, 63 Щ.
Потреба в чітких орієнтирах означає, що людина повинна знати, як себе поводити та якої поведінки вона може очікувати від інших людей. У цьому розумінні метою є досягнення чітких, зрозумілих та довготривалих правил поведінки. Гайгер називав цей бік правової безпеки «certitudo» (з лат. — «певність»). Вона необхідна особливо тоді, коли норми сформульовані нечітко, а отже, мають непевний зміст, або коли вони надають надмірну свободу дій компетентним органам, у цьому випадку дуже важко передбачити, яким же буде їхнє рішення. Впевненість у нормативних орієнтирах також послабляється у період нормативної інфляції, коли право неможливо охопити поглядом. Врешті-решт, правовому суспільству загрожує небезпека й у тому випадку, коли право дуже швидко змінюється. Цікавість до «certitudo» виявляється не лише стосовно нормативного порядку. Навіть від окремих рішень, які приймає верховна влада, людина чекає змістовної ясності та визначеності, оскільки вони також керують її поведінкою.
Іншим компонентом правової безпеки є певність в її реалізації, «securitas» (з лат. — «надійність, гарантованість»): людина повинна бути впевненою в тому, що існуючих норм дотримуються, що вони втілюються в життя, що досягнуті домовленості та прийняті рішення будуть виконуватися. У цьому розумінні правова безпека передбачає, що правове розслідування відбувається безперервно й відповідно до прийнятих норм, а рішенням, які приймаються за результатами розслідування, завжди гарантується виконання. Гарантованість реалізації буде неефективною у тому разі, якщо людина, незважаючи на існування кримінального права, не зважиться вночі вийти на вулицю, оскільки ризикує бути пограбованою, або якщо на вулиці господарюють хулігани, пошкоджують автомобілі, розбивають шибки, б'ють поліцейських і до них не застосовуються ніякі правові санкції. Гарантованість реалізації права буде неповною й тоді, коли не виконуються державні рішення або судові вироки — чи внаслідок сваволі якого-небудь тирана, чи тоді, коли особа, що відповідає за їх виконання, поступається під силою зовнішнього тиску.
Гарантованість реалізації та стійкість орієнтирів пов'язані між собою. Гарантованість реалізації законів є найважливішою умовою створення норм
та рішень, які встановлюють орієнтири. Норми та рішення гарантують стійкість орієнтирів лише тоді, коли існує гарантована можливість їх реалізації та втілення в життя. Саме тому Гоббс вважав, що до компетенції державної влади увіходить визначення того, що є справедливим; та й сьогодні, ймовірно, ефективність реалізації правових норм є однією з умов їхнього значення [§ З, III].
Технічно-правові засоби реалізації норм передаються перш за все у розпорядження суб'єкта дотримання порядку, який є втіленням індивідуальних рішень у виконання приписів [§ 28, III].