Правова надійність вимагає, щоб кожний міг передбачити наслідки своїх дій. Тому визнано за правовий принцип, що будь-кого можна карати за проступок лише тоді, коли караність цієї дії на час її здійснення вже була визначена законом: nulla poena sine lege praevia (з лат. — ніякого покарання без попереднього закону). Не можна, отже, кримінальність певної дії обґрунтовувати або посилювати, доводити за аналогією заднім числом. Заради право-
247
вої надійності правові закони повинні формулюватися настільки точно, щоб винятки не відігравали головної ролі й щоб якомога точніше точно визначалося, які вчинки підпадають під загрозу покарання.
Принцип правової визначеності покарання слугує також для втілення в життя засадового положення рівності: за однакові вчинки визначається однакова міра покарання.
Нарешті, те, що покарання визначене законом, звільняє суддю від моральної відповідальності. Не він приймав рішення про принципову караність певних різновидів поведінки, за нього це наперед визначив закон. Він не із суб'єктивного авторитету засуджує поводження іншої людини [І, 2], а лише здійснює присуд для окремого випадку, який у загальному вже «запрограмований». Ускладнення, пов'язані з необхідністю ухвалювати присуд про покарання інших людей, полегшується для нього тим, що закон уже засудив дію.
248