Правова визначеність покарання

Правова надійність вимагає, щоб кожний міг передбачити наслідки своїх дій. Тому визнано за правовий принцип, що будь-кого можна карати за про­ступок лише тоді, коли караність цієї дії на час її здійснення вже була визна­чена законом: nulla poena sine lege praevia (з лат. — ніякого покарання без попереднього закону). Не можна, отже, кримінальність певної дії обґрунто­вувати або посилювати, доводити за аналогією заднім числом. Заради право-

247

вої надійності правові закони повинні формулюватися настільки точно, щоб винятки не відігравали головної ролі й щоб якомога точніше точно визначалося, які вчинки підпадають під загрозу покарання.

Принцип правової визначеності покарання слугує також для втілення в життя засадового положення рівності: за однакові вчинки визначається одна­кова міра покарання.

Нарешті, те, що покарання визначене законом, звільняє суддю від мо­ральної відповідальності. Не він приймав рішення про принципову кара­ність певних різновидів поведінки, за нього це наперед визначив закон. Він не із суб'єктивного авторитету засуджує поводження іншої людини [І, 2], а лише здійснює присуд для окремого випадку, який у загальному вже «за­програмований». Ускладнення, пов'язані з необхідністю ухвалювати при­суд про покарання інших людей, полегшується для нього тим, що закон уже засудив дію.

248