Поза сумнівом, право перебуває також під впливом панівних духовних течій свого часу та змін у соціальній моралі. З іншого боку, право справляє на «правово-етичне середовище» зворотний вплив, оскільки за його участі формується панівна правова мораль: якщо законодавча влада приймає певні, етично релевантні правові погляди, то вона не тільки розробляє відповідні правові норми, обов'язкові до виконання, але й впливає своїм авторитетом на уже пануючі правові етичні погляди. Такі правові норми, зорієнтовані на правову етику, ми знаходимо, наприклад, в оцінних положеннях конституції, у сімейному праві й особливо у кримінальному праві. Так, у суспільну свідомість постійно впроваджується думка про непримиренність і небезпеку перебувати у стані сп'яніння за кермом; відчуття негідності такої поведінки актуалізується й закріпляються таким чином, що ця поведінка підлягає кримінальному покаранню. Правові покарання в сексуальній сфері справляють чималий вплив на те, яка міра сексуальної свободи визнається або, навпаки, осуджується пануючими моральними поглядами. Наведемо останній при-
клад: заборона переривання вагітності або, навпаки, зобов'язування робити штучні викидні, що сьогодні має місце у багатьох державах з причин перенаселення, поза будь-яким сумнівом, справляє вплив на соціально-етичну оцінку цих втручань. А загалом, може бути багато ситуацій, в яких право та пануюча в суспільстві мораль доповнюють одне одного.
Нерідко за допомоги своїх норм законодавча влада лише виражає уявлення про справедливість свого часу. Ця законодавча фіксація забезпечує таким ціннісним уявленням відповідну стабільність для майбутнього. Хоча ця фіксація не включає зміну соціальної моралі самої по собі. І все ж таки загроза покарання сприяє стабілізації поглядів про негідність кримінальної поведінки.
В інших випадках законодавча влада в питаннях, в яких ще не сформувались однозначно доправові правово-етичні погляди, шляхом свого закону встановлює напрямок, в якому в майбутньому повинні розвиватися домінуючі правові етичні уявлення. Так, після революційного перевороту конституційні норми, сформульовані та здійснені політичними силами, що перемогли, часто-густо сприяють формуванню майбутніх правових та політичних ціннісних уявлень.
Врешті-решт, можлива й така ситуація, коли закон вступає у протиріччя з панівними уявленнями про справедливість і здійснюється всупереч їм, тобто ініціює зміну панівних поглядів. Напруження між гарантованим правом та уявленнями про справедливість, які від нього відхиляються, може також розв'язуватися і на користь гарантованого права, а саме — через зміну і перевиховання пануючих поглядів.
Вплив, який законодавча влада може справити на пануючу правову мораль, значною мірою зумовлений укоріненим у кожному суспільстві почуттям порядку та потребою в чітких орієнтирах. Порядок, стабільність, послідовність утворюють суттєві засади кожного суспільства. Те, що людина знає, чого слід дотримуватись, містить у собі елементарний принцип права. Те, що визначається правом, дуже часто не тільки виконується як примусова норма, але приймається і як діюче в суспільстві ціннісне уявлення. Почуття порядку, потреба у орієнтаційній певності, а також сила звички, «переконлива сила результату», «тиск конформності» — усі ці чинники діють в ім'я того, Щоб порядок, гарантований державною владою, у тому випадку, якщо він зможе довготривало утриматися, поступово почав сприйматися як справедливий [§ 21,111].
Такі судження не є новими. Ще Йєрінг [1904, S.X; див. також: 1965, S.296 ff, 416 ff] писав, хоча й явно перебільшуючи: «Не почуття права пород-
жує право, а саме право породжує почуття права». Схожі думки висловлював і Дісей (Dicey): «Право виховує або створює опінію, яка формує право» [1962, 41]. ГеоргЄлінек [1929,337] та Макс Вебер [Вебер, WuG, 187 fif] відсилають до нормувальної сили фактичного і, таким чином, звертають увагу на обставини, що уже фактичні традиції можуть сприяти виникненню моральних (Sittliche) і правових переконань відповідного змісту; якщо ж це стосується способів поведінки, які фактично виробляються (часто як вияв наявних силових відносин), то слід говорити про впроваджені правом зразки поведінки. Вплив правові почуття звички та традицій описувався Різлером та іншими дослідниками: «Подібно до того, як традиції справляють великий вплив на почуття та вірування в інших царинах життєдіяльності, таким самим чином вони діють у правовому житті завдяки тому факту, що правові норми виконуються всіма, як вони в свій час виконувались батьками та прабатьками, закріплюється узгоджене з почуттями переконання в їх справедливості таспіврозмірності» [Різлер, RG, .155 f].
Таким чином, позитивне право може впливати на пануючі уявлення про те, що є правильним та справедливим. Понад те, воно може призвести до зміни правової моралі, яка йому не відповідає. «Погляди «порядних людей» стосовно того, що є «прийнятним» у соціальному спілкуванні між законослухняними громадянами, — як було констатовано конституційним судом бундестага, — у відповідних межах можуть перебувати під впливом правових приписів та заборон» [BVerfGE, 7, 215]. Проте, наголосимо, лише «у відповідних межах». У цьому міститься важливе обмеження. Де, однак, знаходяться межі такого взаємовпливу пануючої правової моралі та правових почуттів, які становлять їхнє підґрунтя? Відповідь на це питання не може бути отримана шляхом природно-правових спекуляцій. Те, які з уявлень про справедливість поділяє або, навпаки, не поділяє більшість суспільства, може бути встановлене лише у практиці процесу аргументованого формування думок і на основі випробовування [§ 21,1ТТ. IV].
Розділ З
ПРАВО ТА РЕАЛІЇ
Взаємний зв'язок між правом та дійсністю виявився уже при розгляді питання про поняття права. Уже за своїм поняттям право є «law in action» (з англ. — законом у дії), отже, дійовим, ефективним, в соціальній дійсності актуалізованим правом. Гарантоване державою право має можливість реалізації організованими методами, і взаємопов'язане таким чином з державною владою, а також — з певними реаліями.
Проте правові норми зумовлені реальністю не лише в плані їх функціонування, але й своїм змістом. На їхній зміст впливали антропологічні да-ності та суспільні чинники, і особливо потреби та співвідношення сил, а також інші обставини — але, в першу чергу, інтереси, яким слугує право і які є стимулом правової регуляції. Звичайно, зміст правових норм визначається не лише цими реальними даностями, а й головними принципами справедливості, які здійснюють зважування наявних інтересів.
Взаємозв'язок між правом та дійсністю існує і в іншому напрямку: не тільки реалії впливають на право, але й право виявляє зворотний вплив на них. Воно є конститутивним та формувальним чинником суспільної дійсності [§ 10, II, III; §27].
§ 7. Зв'язок права з станом речей
Зміст права значною мірою визначений природними та соціальними відносинами, які ним регулюються або яким нав'язується правовий порядок. Хоча виявилось, що норми обов'язку не можуть бути виведеними з фактів [§ 15,1, 1]. І все ж таки правові норми повинні зважати на факти. Про це й піде зараз мова.