Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою.
Семінарське заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію навколо тем, визначених раніше, а курсанти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.
Практичне заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики. Велику користь на практичних заняттях дає розв’язання задач шляхом аналізу конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. Такий вид роботи дає змогу закріпити навички самостійної роботи в правозастосовчій площині, виробити вміння давати власну кримінально-правову оцінку конкретним життєвим ситуаціям.
Розв’язування задач дозволяє, по-перше, на практиці довести зв’язок теорії кримінального права із законодавством, а по-друге, об’єднати теорію та кримінальне законодавство з правозастосовчою діяльністю. Необхідною умовою успішного виконання завдань є обов’язкова підготовка курсантів до занять. Передусім вони повинні вивчити положення кримінального закону, що стосуються відповідної теми, а також повторити навчальний матеріал, який міститься в конспекті лекції, рекомендованій навчальній літературі.
Розпочинаючи розв’язання задачі, необхідно уважно її прочитати, щоб жоден важливий момент не залишити без уваги. Крім того, слід з’ясувати, що саме вимагається для прийняття рішення, на які конкретні запитання треба відповісти. Задача розв’язується лише на підставі тих обставин, які прямо в ній сформульовані та вважаються встановленими й доведеними.
Будь-яка задача з кримінального права передбачає умови й основне питання. Умовами задачі є інформація про поєднання певних фактичних обставин (юридичних фактів). Іноді в умови задачі вводяться оцінки та доводи конкретних суб’єктів кримінального судочинства, які також мають бути предметом дослідження під час її розв’язання. У більшості задач основне питання прямо і конкретно сформульоване. Деякі задачі можуть мати одне чи кілька додаткових питань, спрямованих на полегшення вирішення основного питання.
Важливим етапом розв’язання задачі є пошук правових норм, відповідно до яких приймається рішення, їх аналіз і зіставлення. На основі цього курсант має оцінити фактичні обставини, викладені в задачі.
Рішення повинне бути вмотивованим, тобто містити обґрунтування, арґументи, із яких воно випливає. Усі арґументи за характером свого впливу на зміст кримінально-правової оцінки прийнято поділяти на обов’язкові та необов’язкові. До обов’язкових належать ті, які безпосередньо випливають зі змісту відповідних приписів кримінально-правового характеру (обов’язкові нормативні арґументи). Необов’язковими є ті, які використовують роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, а також ті, що ґрунтуються на інших джерелах правозастосовчої практики та на положеннях теорії кримінального права.
Тільки тоді, коли прийняте рішення обґрунтовано відповідними правовими нормами, доведено його істинність, задачу можна вважати виконаною. Розв’язані задачі зі скороченими посиланнями на відповідні правові норми необхідно стисло записувати у зошиті.
На практичному занятті курсанти розв’язують задачі з навчального посібника, призначеного для використання в процесі вивчення кримінального права України студентами вищих юридичних навчальних закладів і факультетів, за редакцією професора С.С. Яценка[1].
Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру з дисципліни "Кримінальне право (Особлива частина)" є невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються. Індивідуальні завдання сприяють більш поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вміння використовувати знання для комплексного вирішення відповідних професійних завдань.
Індивідуальне навчальне завданняпроводиться з окремими курсантами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.
Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану курсанта. Вони можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня.
Консультація –форма навчального заняття, за якої курсант отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.
Консультація може бути індивідуальною або проводиться для групи курсантів. Це залежить від того, чи викладач консультує курсантів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.
Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні роботи тощо) виконуються курсантами в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання курсант виконує самостійно, консультуючись з викладачем.
Самостійна робота курсанта є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.
Навчальний час, відведений на самостійну роботу курсанта, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 і не більш 2/3 загального обсягу навчального часу курсанта, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Зміст самостійної роботи курсанта над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.
Самостійна робота курсанта забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій викладача, практикум тощо.
Методичні матеріали для самостійної роботи курсантів мають передбачати можливість проведення самоконтролю. Для самостійної роботи курсанту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна й періодична література.
Самостійну роботу над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни курсант може виконувати в бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також у домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу курсанта до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома курсанта на початку поточного семестру.
Пропоновані методичні матеріали, є основою для підготовки до семінарських і практичних занять.