§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Це означає, що, по-перше, злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після 1 вересня 2001 p., тобто після набрання чинності новим КК, повинні включатись до нього після набрання ними чинності (ч. 2 ст. 3).
По-друге, оскільки норми чинного КК ґрунтуються на нормах Конституції України, то й закони про кримінальну відповідальність, схвалені Верховною Радою України після прийняття чинного КК, повинні відповідати її положенням. Конституція України, норми якої є нормами прямої дії, може застосовуватися лише в частині звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання у випадку протиріччя між її положеннями та нормами КК.
По-третє, презюмується, що норми нового КК повною мірою відповідають загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Тому положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, можуть застосовуватись лише при виявленні протиріччя між нормами чинного КК та нормами міжнародного права. Зміни, що будуть вноситись до нового КК (а вони через певні обставини є неминучими), повинні відповідати положенням ст. З КК і не суперечити ні Конституції України, ні нормам міжнародного права.
Глава II. Закон про кримінальну відповідальність та його тлумачення
По-четверте, джерелами кримінального права є чинний КК, міжнародні правові акти, згоду на обов 'язковість яких дала Верховна Рада України, та Конституція України. Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, джерелами кримінального права можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів. Такі закони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Закон про кримінальну відповідальність- це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України, який містить взаємопов 'язані юридичні норми, одні з яких, ґрунтуючись на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, закріплюють підстави та принципи кримінальної відповідальності, містять загальні положення кримінального законодавства, інші — визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і встановлюють, які покарання можуть бути застосовані до осіб, що вчинили їх, або ж називають підстави та умови звільнення їх від кримінальної відповідальності.
Характерні риси кримінального закону полягають у тому, що він:
а) базується на Конституції України та загальновизнаних нормах міжнародного права;
б) приймається Верховною Радою України (Парламентом) — єдиним органом законодавчої влади в Україні;
в) регламентує підставу й принципи кримінальної відповідальності та звільнення від кримінальної відповідальності;
г) містить юридичні норми, які визначають принципи та загальні положення кримінального права;
ґ) визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та яке покарання чи інші заходи кримінально-правового характеру призначаються за вчинення цих злочинів;
д) є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян.
§ 2. Структура закону про кримінальну відповідальність
Закон про кримінальну відповідальність (далі - Кримінальний кодекс - КК) складається із Загальної та Особливої частин, кожна з яких, у свою чергу, складається із розділів, а розділи - із статей.
Статті Загальної частини КК містять норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, чинність
Кримінальне право. Загальна частина
кримінального закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб'єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множини злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання і його відбування, загальні засади призначення покарання тощо. Загальна частина складається із 15 розділів, кожен з яких має відповідну назву: Загальні положення; Закон про кримінальну відповідальність; Злочин, його види та стадії; Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину); Вина та її форми; Співучасть у злочині; Повторність, сукупність та рецидив злочинів; Обставини, що виключають злочинність діяння; Звільнення від кримінальної відповідальності; Покарання та його види; Призначення покарання; Звільнення від покарання та його відбування; Судимість; Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування; Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Більшість статей Особливої частини КК складається з однієї або декількох частин, кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину. Норми Особливої частини КК визначають, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання передбачені за їх скоєння.
Одна стаття Особливої частини КК (401) визначає поняття військового злочину, родовий об'єкт військових злочинів, осіб, які можуть нести відповідальність за їх вчинення, називає умови звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовця, який вчинив військовий злочин, тощо. Понад 30 статей Особливої частини мають примітки, в яких роз'яснюються окремі терміни, що вживаються у диспозиції конкретної (их) статті (ей), та розкривається зміст таких оціночних понять, як значна шкода, істотна шкода, великий, особливо великий розмір шкоди, тяжкі наслідки тощо.
Більш ніж у 10 статтях Особливої частини КК визначаються підстави звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили передбачені в них злочини (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289 та інші). У трьох статтях (ч. 4 ст. 331, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396) сформульовано виняток із правила, зазначеного у попередніх частинах названих статей, згідно з яким виключається кримінальна відповідальність осіб, що вчинили передбачене в них діяння.
Особлива частина складається із 20 розділів, назва кожного з яких відображає певну групу розташованих у ньому злочинів, схожих між собою за об'єктом посягання. Наприклад: розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи; розділ VI. Злочини проти