Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку зособливими якостями предмета злочину або потерпілого, або у зв'язку з відсутністю їх на місці злочину, про що винному не було відомо. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, проникнення у квартиру, в якій не виявилось тих цінностей, якими бажав заволодіти винний, постріл у труп, вбивство «звичайної» людини замість державного діяча. У зазначених прикладах не була заподіяна шкода, відповідно, ні громадській безпеці, ні власності, ні життю, ні національній безпеці України.
Замахом із непридатними засобами є помилкове чи через незнання використання винним для досягнення злочинної мети таких засобів, які об'єктивно не могли привести до завершення злочину. Скажімо, використання для позбавлення життя речовини, прийнятої помилково за отруту, використання для проникнення у квартиру відмичок, якими не можна відімкнути замок.
Оскільки непридатний замах не виключає суспільної небезпеки скоєного (він спрямований на вчинення злочину), кримінальна відповідальність за нього настає на загальних підставах. Винятки становлять дії, що полягають у використанні для вчинення злочину в силу неосвіченості таких засобів, які реально не можуть заподіяти шкоду (заклинання, чаклунство тощо).
§ 5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Це положення рівною мірою стосується як закінченого злочину, так і незакінченого злочину. Таким чином, підставою кримінальної відповідальності за готування до злочину та вчинення замаху на злочин є діяння, що містить ознаки складу незакінченого злочину. Відповідно до ст. 16 КК кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за ст. 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Ознаки складу готування до злочину вказані у ч. 1 ст. 14 КК. Пряма вказівка закону про її застосування при кваліфікації скоєного разом із статтею Особливої частини КК підкреслює необхідність називати не тільки ознаки готування до злочину, а й статтю, що передбачає відповідальність саме за те діяння, до вчинення якого
Глава XI. Стадії вчинення умисного злочину
готується винний. Наприклад, формула кваліфікації скоєного, яка виглядає як «ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 121 КК», читається як готування до вчинення тяжкого тілесного ушкодження.
Інкримінування особі відповідної частини ст. 15 КК разом із статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, замах на який було вчинено, підкреслює, що у формулі кваліфікації мова йде саме про незакінчений злочин.
Посилання на ст. 14 або ст. 15 КК необхідне ще й тому, що всі склади злочинів в Особливій частині КК побудовані як закінчені.
Як уже зазначалося у § 3, інколи готування до злочину містить у собі ознаки іншого закінченого злочину чи замаху на нього. Наприклад, суб'єкт вчинює крадіжку вогнепальної зброї чи замах на її крадіжку з тим, щоб використати зазначену зброю для вчинення вбивства. Тут крадіжка чи замах на крадіжку є одночасно готуванням до вбивства. В цьому разі вчинене треба кваліфікувати за сукупністю злочинів: як готування до вчинення вбивства і як закінчений злочин - викрадення вогнепальної зброї - чи замах на нього: за ч. 1 ст. 14 і відповідною частиною ст. 115 та ч. 1 ст. 262 або ч. 2 чи ч. З ст. 15 і ч. 1 ст. 262 КК.
Як уже раніше зазначалось, КК відповідальність за готування до злочинів невеликої тяжкості не передбачає.
§ 6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).
Зі змісту ст. 17 КК випливає, що добровільна відмова від доведення злочину до кінця, яка виключає кримінальну відповідальність, можлива лише на стадії готування до злочину чи замаху на нього та має відповідати низці ознак.
По-перше, припинення готування чи замаху має бути остаточним. Остаточність означає безповоротну відмову від доведення злочину до кінця, відсутність умислу продовжити його у майбутньому. Від добровільної відмови треба відрізняти призупинення, тимчасову відмову від вчинення злочину або відмову від повторення посягання при невдалій спробі вчинити злочин. Наприклад, не буде добровільної відмови у разі, коли особа вирішила перечекати, поки місце вчинення злочину залишать відпочиваючі і