часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (статті 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конкретній санкції.
Загальною частиною КК межі покарань визначені для:
а) штрафу - від ЗО до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу (вищі розміри штрафу передбачені, наприклад, у частинах 1 і 2 ст. 204, частинах 1 і 3 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ст. 220 КК);
б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання - від 2 до 5 років, а як додаткового - від 1 до 3 років;
в) громадських робіт - від 60 до 240 годин;
г) виправних робіт - від 6 місяців до 2 років із відрахуванням у дохід держави від 10 до 20 відсотків заробітку засудженого;
ґ) службового обмеження для військовослужбовців - від 6 місяців до 2 років із відрахуванням у дохід держави від 10 до 20 відсотків суми грошового забезпечення засудженого;
д) конфіскації - від конфіскації частини майна до конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. Певним чином застосування конфіскації майна обмежує Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, який є додатком до КК;
є) арешту - від 1 до 6 місяців;
є) обмеження волі - від 1 до 5 років;
ж) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовця - від 6 місяців до 2 років;
з) позбавлення волі на певний строк - від 1 до 15 років.
Деякі особливості мають межі покарань, які застосовуються до неповнолітніх (статті 99-102 КК).
Система покарань дозволяє побудувати найрізноманітніші санкції статей Особливої частини КК, в яких враховується існування десятків і сотень різних за своїм характером та ступенем тяжкості суспільно небезпечних діянь. Встановлення у законі про кримінальну відповідальність видів покарань та визначення їх змісту і меж (обсягу) має суттєве значення для реалізації визначених ст. 1 КК його завдань, а також таких принципів кримінальної відповідальності, як принципи законності, справедливості, гуманізму, особистої і винної відповідальності, індивідуалізації покарання тощо.
Значення системи покарань як вичерпного переліку видів покарань полягає також у тому, що суд не може призначити засу-
Глава XVII. Система та види покарань
(дженому покарання, яке не входить до цієї системи. Нарешті, сис-!тема покарань є основою для визначення карально-виправної та профілактичної політики держави як частини її кримінально-правової політики.
§ 2. Класифікація покарань
Крім загальних ознак, про які зазначено вище, всі покарання, передбачені ст. 51 КК, мають специфічні риси, які дозволяють класифікувати їх за певними критеріями.
Критеріями класифікації покарань можуть виступати: а) їх юридична значущість; б) зв'язок з ізоляцією від суспільства; в) наявність чи відсутність обмежень майнового характеру; г) суб'єкт, до якого застосовується покарання; ґ) можливість чи неможливість призначення певного виду покарання у випадках, коли воно не передбачене санкцією статті Особливої частини КК, тощо.
За своєю юридичною значущістю покарання діляться на: 1) покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання); 2) покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання); 3) покарання, які можуть застосовуватися як основні і як додаткові. Така класифікація покарань має суттєве кримінально-правове значення, насамперед, для реалізації принципу індивідуалізації покарання.
За зв'язком з ізоляцією від суспільства покарання можна поділити на дві групи: 1) покарання, пов'язані з ізоляцією від суспільства (арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі); 2) покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства (усі інші, крім зазначених, види покарань). Ця класифікація покарань має першочергове значення для кримінально-виконавчого права.
За критерієм наявності чи відсутності обмежень майнового характеру виділяються: 1) покарання, пов'язані з обмеженнями майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна); 2) покарання, не пов'язані з такими обмеженнями (усі інші, крім зазначених, види покарань).
Суб'єктг до якого застосовується покарання, виступає критерієм поділу покарань на: 1) загальні; 2) спеціальні.
При цьому серед загальних покарань виділяються покарання, які: а) можуть бути застосовані до будь-яких осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів; б) не можуть застосовуватися до певних категорій осіб.