видів покарань, передбачені статтями 98-102 КК, а також положення, сформульовані у ч. 1 ст. 103 КК,— умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітнього .
Обставини, специфічні для призначення покарання неповнолітньому, можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженого. Сприятливі обставини - це ті, які дають підстави для: а) застосування щодо неповнолітнього передбаченого законом виду звільнення від покарання чи його відбування; б) призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом; в) призначення покарання, ближчого до мінімально можливого за законом. Несприятливі - навпаки, обтяжують становище неповнолітнього засудженого, за наявності яких: а) унеможливлюється звільнення від покарання чи його відбування; б) не застосовується призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене законом; в) призначається додаткове покарання; г) призначається покарання максимально суворе чи близьке до нього. Перелік обставин, специфічних для призначення покарання неповнолітньому, в КК є вичерпний. Вони стосуються або особи засудженого, або ж об'єктивних умов його існування як до, так і після вчинення злочину.
При призначенні покарання неповнолітньому належить враховувати, зокрема:
- сімейні обставини: наявність чи відсутність батьків, або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про дитину та позитивний або негативний (з суспільної точки зору) вплив, який вони справляють на неповнолітнього;
- матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього;
- відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів, вихователів;
- морально-психологічний клімат у колективі, членом якого є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення;
- спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та вплив, який справляється ними на засуджуваного, наявність матеріальної чи іншої залежності від дорослих;
- рівень фізичного, інтелектуального розвитку, здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене;
- попередню поведінку неповнолітнього, насамперед, його реакцію на застосування дисциплінарних заходів, раніше застосоване звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;
Глава XXII. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема, ставлення до потерпілого, поведінку в ході досудового слідства і судового розгляду справи;
- наявність у неповнолітнього морального обов'язку піклуватися про інших членів сім'ї та його ставлення до цього обов'язку;
- ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами, та його ставлення до призначених їм правових заходів впливу.
Усі обставини, які впливають на призначення покарання неповнолітньому, повинні враховуватися в сукупності. Тобто, сам факт вчинення злочину особою, яка не досягла 18-річного віку, ще не є підставою для обов'язкового пом'якшення становища такої особи. Водночас, за наявності передбачених законом умов, суд зобов'язаний обговорити й визначити можливість застосування щодо неповнолітнього пільг, на які може претендувати така особа.
Призначаючи неповнолітньому покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків, суд повинен, насамперед, керуватися положеннями ст. 70 та ст. 71 КК. При цьому слід враховувати особливості призначення неповнолітнім окремих видів покарання, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 103 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.
Відповідно до ст. 5 розділу II Прикінцевих та перехідних положень та ч. З ст. 74 КК неповнолітнім, яким на підставі норм КК 1960 р. було призначене покарання у виді виправних робіт, його розмір має бути приведений у відповідність до вимог ст. 100 КК 2001 p., а саме: тривалість виправних робіт зменшена до одного року, а розмір відрахування із заробітку - до 10 відсотків.
§ 5. Звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітніх
Звільнення від відбування покарання з випробуванням до неповнолітніх застосовується на тих же засадах, що й щодо дорослих (статті 75-78 КК), з урахуванням особливостей, передбачених ст. 104 КК.
КК передбачає такі підстави для звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням:
1) засудження неповнолітнього до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
п* 323
Кримінальне право. Загальна частина
2) є можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування призначеного йому покарання. Такий висновок робиться судом на основі об'єктивних чинників, які стосуються тяжкості вчиненого злочину, особи винного, інших обставин справи. Фактори, які обумовлюють можливість звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, в цілому такі ж, які охарактеризовані у § 4 цієї глави підручника.
Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості. Тобто, воно можливе у випадку призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років як за один злочин, так і за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків. Однак вчинення кількох злочинів, наявність кількох вироків має враховуватися при визначенні того, чи можливе виправлення неповнолітнього без реального відбування покарання.
При звільненні неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням йому встановлюється іспитовий строк меншої тривалості, ніж дорослим засудженим, а саме: від одного до двох років. Розмір іспитового строку визначається у вказаних межах із врахуванням тривалості позбавлення волі, яке повинен був відбути неповнолітній засуджений, характеру заходів, необхідних для його виправлення, тощо.
На неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, можуть бути покладені ті ж обов'язки, що й на дорослих, до яких застосований аналогічний захід. Вони вказані у ст. 76 КК.
Крім того, покладення відповідно до ч. 2 ст. 104 КК на окрему особу за її згодою або на її прохання обов'язку щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи означає, що й на такого неповнолітнього покладається обов'язок сприймати виховний вплив, заходи нагляду, які щодо нього буде застосовувати особа, призначена судом.
Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього та підстави скасування такого звільнення визначені у ст. 78 КК.
Додатковою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього може бути відмова особи, на яку покладений обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, від виконання цього обов'язку. Якщо така відмова обумовлена неналежною поведінкою неповнолітнього (ігноруванням обгрунтованих вимог, ухи-
Глава XXII. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
ленням від виховних заходів тощо), то це свідчить про невиконання засудженим покладених судом на нього обов'язків і про те, що випробування він не витримав.
У разі вчинення неповнолітнім протягом іспитового строку нового злочину, йому призначається покарання за правилами, передбаченими у статтях 71-72 КК. При цьому мають дотримуватися також обмеження, визначені ч. 2 ст. 103 КК, тобто остаточне покарання принаймні не може перевищувати 15 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 14 Прикінцевих та перехідних положень КК неповнолітнім, які були умовно засуджені згідно з нормами КК 1960 p., іспитовий строк скорочується до максимальної тривалості, визначеної у ч. З ст. 104 КК 2001 р. (тобто, до двох років), якщо раніше визначений іспитовий строк був вищим від цієї межі.
§ 6. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є специфічним заходом,який застосовується щодо неповнолітніх. Він передбачає вужчі умови застосування та більш суворі обмеження, ніж при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК). Захід, передбачений ст. 105 КК, повинен застосовуватися тоді, коли неповнолітній, на думку суду, може бути виправлений без реального виконання кримінального покарання, але лише за умови застосування примусових заходів виховного характеру. Він може бути застосований за наявності таких умов у їх сукупності:
1) неповноліття особи. Видається, що така особа має бути неповнолітньою на момент розгляду справи судом;
2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості. Це злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк відповідно не більше двох років та не більше п'яти років або інше, більш м'яке покарання (частини 2 та 3 ст. 12 КК). Зі змісту ст. 105 КК випливає, що звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру допускається, якщо особа засуджується за вчинення одного такого злочину. Тобто, вчинення двох чи більше злочинів, хоча б кожний з них був і невеликої тяжкості, виключає звільнення від покарання на підставі цієї статті КК. Водночас, не вимагається, щоб такий злочин було вчинено вперше. Таким чином, до непов-