До прийняття у 1873—1875 роках законів про правосуддя в Англії і Валії існувало кілька високих судів, кожен з яких мав свою власну юрисдикцію, процедуру та практику. Спочатку було три центральні суди, які розглядали справи в різних сферах загального права: Суд Королівської лави, Суд державної скарбниці і Суд загальних позовів. Серед інших судів з окремими сферами юрисдикції слід назвати Суд Л орд-Канцлера, що утворився у XIV ст. з королівської Ради судочинства, Високий суд адміралтейства, Суд у справах про спадкоємство і Суд у справах про розлучення і шлюб. Отже, створення єдиного Високого суду (англ. The High Court of Justice) можна розглядати як спробу заповнити прогалину між судами загального права та Судом Лорд-Канцле-ра й забезпечити певну єдність фрагментарної доти судової структури.
Згідно із законами про правосуддя основні незалежні суди було перетворено на відділення новоствореного Високого суду. Спочатку було організовано п'ять відділень; у 1981 р. їх кількість зменшили до трьох: Відділення Королівської лави, до якого увійшли колишні суди Королівської лави, Суд загальних позовів і Суд державної скарбниці; Канцлерське відділення; Відділення у справах спадкоємства, розлучення та у справах адміралтейства.
Громадськість часто висловлювала незадоволення з приводу організації відділень, особливо щодо нелогічного об'єднання в одну групу "заповітів, подружжя та корабельних аварій". Через те відповідно до Закону про здійснення правосуддя від 1970 р. зазначені відділення у 80-х роках були знову реорганізовані. Замість останнього, зокрема, постало Відділення у сімейних справах. Крім того, були здійснені