Основою канадського правосудця є Конституційний акт від 1867 р.! і Канадська Хартія прав і свобод 1982 p., яка стала основною частиною канадської Конституції.
Конституція Канади запроваджує федеральну систему управління. Повноваження видавати закони розподіляються між Парламентом Канади і законодавцями провінцій. Провінції мають право приймати закони в межах своєї юрисдикції, що діють тільки на їхніх територіях. Федеральний уряд видає закони для всієї Канади в межах його повноважень. Кожен законодавчий орган е вищим у межах своєї юрисдикції і послуговується певними правами та свободами, закріпленими в Канадській Хартії прав і свобод. Стаття 92 Конституції Канади говорить, що провінції мають право видавати закони щодо громадянських прав та здійснення правосудця. Стаття 91 надає федеральному урядові право вирішувати проблеми, що стосуються всієї Канади, такі, зокрема, як регулювання торгівлі та комерції, національна оборона, імміграція, кримінальне законодавство та інтелектуальна власність. Парламент має виняткове право засновувати національні суди, такі як Верховний суд, Федеральний суд та Податковий суд Канади (ст. 101 )2.
Статус суддів і порядок їх призначення також регулюються конституційними положеннями.