Вищі суди

Судами другого рівня у канадських провінціях є вищі су­ди (англ. Supreme Court), які також, залежно від провінцій­ного законодавства, мають автономні ланки — підрозділи су­дового розгляду справ у першій інстанції (англ. Trial Divisi­ons) і підрозділи судової апеляції (англ. Appellate Divisions). Ці ланки можуть бути виокремлені в самостійні судові уста­нови, як, наприклад, у провінції Квебек.

На рівні судового розгляду справ у першій інстанції за­слуховуються більш серйозні цивільні (позов понад ЗО тис. доларів, розірвання шлюбу) та кримінальні (тяжкі суспільне небезпечні злочини) справи. Такі суди у різних провінціях називаються по-різному: Вищий суд у провінції Квебек, Ко­ролівський суд у західних провінціях, Суд правосуддя у про­вінції Онтаріо, їх діяльність визначається провінційним зако­нодавством, тому конкретні деталі юрисдикції та порядку розгляду справ різняться між собою.

Загальна юрисдикція провінційних судів виключає необ­хідність створення окремої системи федеральних судів для розгляду федеральних питань. Та й федеральному Парламен­ту немає потреби спеціально надавати повноваження для розгляду федеральних питань провінційними судами. Навпа­ки, якщо федеральне право вимагає вирішення гггряки, яле не передбачає, в якому саме суді, то ним має бути провінцій­ний суд. Так, більшість спорів з банківських питань або пи­тань комерційних зобов'язань, хоч і перебувають у компе­тенції федерального права, розглядаються провінційними су­дами, оскільки федеральні закони не передбачають порядок судового розгляду цих питань¹.

І все ж федеральний Парламент уповноважений визнати, який суд має вирішувати справи, що належать до його прав­ничої юрисдикції. Цими судами можуть бути провінційні су-

¹ Судовий контроль над органами адміністративної юстиції — ще один приклад негласного надбання юрисдикції провінційними судами, але в 1971 р. цю функцію було покладено на щойно створений Федеральний суд: Закон про федеральний суд, R. S. С / 1985, code F27, sections 18, 28.

Розділ III

ди або органи адміністративної юстиції. Федеральна цивіль­на судова справа може бути врегульована провінційним су­дочинством у провінційному суді, хоч федеральний Парла­мент може обумовити особливі процесуальні норми, яких слід додержуватись.

Ці положення були реалізовані, зокрема, у Карному ко­дексі¹, Законі про розлучення² та Законі про неповнолітніх правопорушників³. Справи, які виникають у зв'язку з пору­шенням цих федеральних законів, розглядають провінційні суди згідно з конкретним визначенням юрисдикції щодо кож­ного з цих законів.

Вершиною судової системи кожної провінції є провінцій­ний апеляційний суд або апеляційний підрозділ вищого суду. Як правило, всі сторони мають право апеляції на рішення су­ду першої інстанції (крім суду дрібних справ).

Для подальших апеляцій потрібен дозвіл суду, тому вдру­ге апеляції подаються рідко — за виваженою оцінкою, в 1 відсотку випадків або й рідше. В апеляційного суду є що­найменше чотири альтернативи. По-перше, він має право відхилити апеляцію й погодитися з рішенням суду першої ін­станції. По-друге, він може прийняти апеляцію і змінити по­чаткове рішення (замінити вердикт "винний" на "невин­ний"). По-третє, він може підтримати рішення, але змінити покарання (шляхом підвищення або зниження міри засу­дження у кримінальній справі чи суми компенсації збитків у цивільній справі). По-четверте, він має можливість скасува­ти рішення, ухвалене під час першого судового розгляду справи, тобто відправити справу на повторний розгляд судом першої інстанції.

Слід зазначити, що федеральний Парламент передбачив систему судів для обох федеральних територій — Північно-Західної та Юкону. Ці суди аналогічні провінційним судам, але повинні утворюватись федеральним Парламентом, ос­кільки він має законодавчу правомочність над цими двома територіями.

¹ Див. R. S. C. 1985, code C-46, sections 468, 798.

² Див. R. S. С. 1986, code 4, sections 3.

³ Див. R. S. С. 1985, code Y-l, sections 2.

 

Судова система Канади