Федеральний суд Канади (англ. Federal Court of Canada), раніше відомий як Суд державної скарбниці, було засновано у 1971 р.; для забезпечення його діяльності Парламент видав Акт (Закон) про Федеральний суд Канади.
Після реорганізації новий суд успадкував юрисдикцію попереднього, але йому було надано й податкову юрисдикцію — повноваження щодо перегляду рішень федеральних органів влади та чиновників, а також повноваження розглядати позови про задоволення вимог з питань аеронавтики, міжпровінційних заходів та деяких видів комерційних зобов'язань. Утворення Федерального суду з його більш широкою юрисдикцією та гармонійною структурою є кроком у напрямі двійчастої, як у США, судової системи, що веде до множини судових та комплексних юрисдикційних спорів.
Суд складається з двох відділів: Федерального суду — Апеляційного відділу (який може називатись Апеляційним судом або Федеральним апеляційним судом) та Федерального суду — Відділу судового розслідування.
До складу суду входять такі судді:
а) Голова суду, який називається Головою Федерального
суду і є президентом та членом Апеляційного відділу; відпо
відно до своєї посади він також є членом Відділу судового
розслідування;
б) заступник Голови суду, який називається заступником
Голови Федерального суду Канади і є президентом та членом
Відділу судового розслідування;
в) не більше двадцяти інших суддів, дев'ятеро з яких
призначається до Апеляційного відділу й відповідно до своїх
посад вони стають членами Відділу судового розслідування;
решту призначають безпосередньо до Відділу судового роз
слідування. За своїми посадами вони прирівняні до членів
Апеляційного відділу.
Згідно з положенням про суддів кожен суддя Апеляційного відділу та Відділу судового розслідування може обрати для виконання певних обов'язків податкового позаштатного суддю. Головний суддя та його заступник також можуть обирати додаткових суддів.
Генерал-губернатор призначає суддів спеціальним актом, скріпленим Великою печаткою.
На посаду судді може бути призначена будь-яка особа, яка є або була суддею вищого суду провінції, баристером або адвокатом протягом десяти років і є членом спілки юристів. Принаймні четверо згаданих суддів повинні бути з числа суддів Апеляційного (вищого) суду провінції Квебек або з юристів цієї провінції.
Голова Федерального суду має верховенство над усіма іншими суддями, а його заступник — над іншими суддями після Голови суду. Верховенство інших суддів встановлюється згідно зі старшинством, враховуючи час їхнього призначення. Якщо посада Голови Федерального суду чи його заступника є вакантною або вони перебувають поза межами Канади або з будь-якої причини неспроможні чи не бажають виконувати свої обов'язки, всі права та повноваження Голови суду або його заступника передаються старшому судді, який перебуває в Канаді й може виконувати ці обов'язки.
Судді повинні мешкати в описаному в Акті про національну столицю районі останньої або на відстані сорока кілометрів від неї. Для забезпечення постійної доступності суддів правила можуть передбачати список наявних у будь-якому центрі суддів, де обсяг роботи чи інші обставини роблять це доцільним.
Правила не забороняють суддям перебувати поза межами столичного регіону протягом більш як одного місяця, крім випадків, коли це зумовлено потребою завершити слухання у справі.
Суддя залишається на своїй посаді, якщо він виконує всі свої обов'язки, але може бути звільнений за поданням Сенату або Палати громад. Після досягнення 70-річного віку суддя йде у відставку.
Перед початком своєї роботи кожен новопризначений суддя повинен дати урочисту клятву, що обіцяє належним чином виконувати свої обов'язки, використовуючи всі свої знання. Голова суду дає клятву перед Генерал-губернатором, а інші судді — перед Головою суду чи, в разі його відсутності або неможливості прийняти клятву, — перед будь-яким іншим суддею суду. Суддя верховного, графського або районного суду, а також будь-яка особа, яка обіймала посаду судді у верховному, графському або місцевому суді, може на
1-І—1-2347
194
Розділ III
Судова система Канади
195
прохання Голови суду і за згодою губернатора діяти як суддя Федерального суду, а також перебирати всі повноваження судді цього суду або виступати як його заступник.
Особа, яка виконує обов'язки судді на умовах, згаданих у першому підрозділі, має отримувати зарплату під час своєї роботи в розмірі, встановленому для судді Актом про суддів; їй також оплачуються інші видатки за цей період.