Умови існування військового правосуддя

Основа, на якій будується система військової юстиції — це вимога дотримання дисципліни. Дисципліна необхідна будь-яким збройним силам не лише для забезпечення ефек­тивного та надійного виконання покладених на них завдань, а й для того, щоб не допустити зловживання військовою си­лою. Щоб підтримувати збройні сили у стані бойової готов­ності, військове командування повинне мати засоби ефек­тивного та дійового підтримання внутрішньої дисципліни. Як правило, звернення до системи звичайного карного судочин­ства не відповідало б конкретним дисциплінарним потребам війська; звідси випливає необхідність запровадження окре­мої системи військової юстиції. Випадки порушення військо­вої дисципліни слід розглядати швидко й карати за них більш суворо, ніж за аналогічні вчинки цивільних осіб. Саме для цього збройні сили Канади мають свій власний Кодекс військової дисципліни. Порушення його норм підпадає під юрисдикцію спеціальних військових трибуналів, а не звичай­них судів.

Канадська система військової юстиції має тривалу істо­рію і, подібно до канадського загального права, веде свій ро­довід з Англії. Перші військові трибунали було створено За­коном про національну оборону (Закон про НО), до нього майже постійно вносяться різні зміни та доповнення, що, як і в цивільній системі карного судочинства Канади, відобра­жають поточні зміни у правному середовищі. Цей процес бу-


ло активізовано у 1982 р. після ухвалення Канадської Хартії прав і свобод. Зміни в дисциплінарному кодексі є наслідком як внутрішнього юридичного аналізу, так і окремих судових рішень. У 1992 р. Верховний суд Канади ще раз висловився за необхідність окремої системи військових судів, яку й було

створено.

Існуюча система військової юстиції підтримується офіце-рами-юристами, а юридичні рішення та вироки у військових трибуналах виносять спеціально підготовлені військові суди. У Великій Британії посаду Генерального судді-адвоката, на­чальника управління військової юстиції, було запроваджено ще наприкінці XVII ст., а в канадських збройних силах— у 1911 р. Його обов'язок — забезпечувати ефективну роботу всього апарату військової юстиції. Разом з тим її цілісність та однорідність значною мірою залежать від офіцерів серед­ньої ланки, які виконують судові, досудові та адміністративні функції.

Законодавча база системи військової юстиції міститься в Законі про НО та інших нормативних актах, виданих згідно з ним, зокрема в королівських наказах про збройні сили Ка­нади. Частини IV — IX Закону про НО, розділ 60-248 визна­чають окремі риси системи військової юстиції, що разом складають Кодекс військової дисципліни. Кодекс містить ви­значення службових порушень і перелік категорій осіб, що підлягають судовому переслідуванню в рамках системи військової юстиції. Військові суди (militari/service tribunals) можуть розглядати справи лише цих категорій осіб.

Службові порушення поділяються на три загальні категорії:

а) порушення суто військового характеру, які не мають
аналогів у цивільному законодавстві, наприклад, недбале ви­
конання службових обов'язків або самовільна відсутність
(розділ 73-129 Закону про НО);

б) правопорушення, що караються згідно з національним
законодавством країни, де розміщені канадські війська, на­
приклад, ввезення наркотиків до Німеччини (розд. 130 Зако­
ну про НО);

в) правопорушення загального характеру, що караються
згідно з іншими законодавчими актами, наприклад, Карним
кодексом Канади, Законом про боротьбу з розповсюдженням
наркотиків тощо (розділ 132 Закону про НО).