Верховний суд Канади — найвищий суд держави (англ. Supreme Court of Canada). Як апеляційна інстанція він не обмежується федеральним і конституційним правом, а має також повноваження застосовувати закони окремих провінцій при розгляді апеляцій щодо рішень, ухвалених судами провінцій. Цією компетенцією Верховний суд Канади значно відрізняється від Верховного суду США, який не може застосовувати законодавство окремого штату.
Заснований у 1875 р. Верховний суд на ранніх етапах канадської державності відігравав менш значну роль. До 1933 р. найвищою апеляційною установою країни був Судовий комітет Таємної ради у кримінальних, а до 1949 р. — у цивільних справах. Найвищою апеляційною інстанцією був Британський судовий комітет Приватної ради Верховного суду Британської імперії. Після того, як порядок подання апеляцій до цього органу був поступово скасований, Верховний суд Канади очолив канадську судову систему.
У своїй діяльності він керується переважно Законом про Верховний суд. Його дев'ятеро суддів представляють п'ять головних регіонів країни. За статутом, троє суддів мають бути з Квебеку, трпр — ч Онтаріо, двоє — із західних провінцій і один — з тих, що розміщені вздовж узбережжя Атлантичного океану. За традицією, Верховний суд почергово очолюють англомовні і франкомовні судді. Хоч жодне з цих правил не є абсолютним, їх зазвичай додержуються.
Будь-яка особа, яка є або була суддею вищого суду провінцій, баристером чи адвокатом принаймні десять років і є членом асоціації юристів, може бути призначена суддею.
Суддів призначає Генерал-губернатор Канади спеціальним актом, скріпленим Великою печаткою. Судді перебувають на посаді безстроково й можуть бути звільнені Генерал-губернатором за поданням Сенату або Палати громад.
У віці 75 років суддя повинен вийти у відставку. Судді не можуть обіймати жодної іншої посади, що дає заробіток, ні в уряді Канади, ні в уряді провінції. Вони повинні мешкати в