Огляд системи правосуддя в Данії
подані до Верховного суду. Підставами для подання апеляцій є те, що:
— не були застосовані або були застосовані неправильно
норми процесуального права (результатом подання такої
апеляції може бути скасування рішення, прийнятого Вищим
судом);
— суд неправильно виніс обвинувальний вирок, коли за
сукупністю з'ясованих доказів мав виправдати обвинуваче
ного або неправильно відмовився від обвинувального вироку;
— головуючий припустився неточностей при напутньому
слові або питання, на які присяжні мали дати відповіді, були
неправильно сформульовані;
— винесений вирок не відповідає законові, який встанов
лює відповідальність за цей злочин, або явно не відповідає
характерові правопорушення, або має передбачати інше по
карання (наприклад, направлення до психіатричної лікарні,
в'язниці, приватної лікарні, виховного закладу).
У справах, які перебувають у компетенції прокурора (державного обвинувача) та у справах, порушених і розслідуваних поліцією, апеляції можуть подаватися на підставах помилкового застосування або недодержання норм процесуального права, неправильного застосування кримінального закону або у випадках, коли вироком передбачається покарання, яке перебільшує межу покарання, передбачену санкцією відповідного закону, або коли покарання явно не відповідає характерові правопорушення або злочину. У зв'язку з цим слід зазначити, що потрібно обережно відноситися до концепції "відсутності пропорційності", оскільки на практиці Верховний суд вносив до оскаржуваних вироків тільки дуже незначні зміни.
Процес проходить в усній формі. В деяких випадках заслуховуються свідчення обвинуваченого та свідків. Проте Верховний суд не має права висловлюватися щодо вірності оцінки доказів у справі.
Як згадувалося вище, докази, подані на підтвердження вини обвинуваченого, не можуть переглядатися Верховним судом. Ця різниця між застосуванням законодавства і переглядом доказів може призвести до певних сумнівів, але у багатьох випадках Верховний суд давав дуже широке тлумачення положень закону. Суд, зокрема, виносив рішення що-
до змішаних питань факту і права, наприклад, щодо питання, чи мала місце "необережність" чи "груба необережність".
Рішення вищих судів, прийняті в апеляційному порядку, не можуть оскаржуватися до Верховного суду як суду третьої інстанції, за винятком випадків, коли Міністерство юстиції дало на це дозвіл. Такий дозвіл дається лише у випадках, коли справа, що розглядається, має особливе суспільне значення або якщо вона може у подальшому мати вплив на права та інтереси заінтересованих сторін.