Система подання апеляцій у кримінальних справах в Англії та Валії аж до початку XX ст. не витримувала жодної критики, оскільки в загальному праві фактично не існувало права апеляції як такого. Коли поставали складні правні питання, суди найчастіше відкладали їх з тим, щоб розглянути у майбутньому. В 1848 р. був заснований Суд для розгляду відкладених кримінальних справ, який мав розв'язувати правні питання, відкладені виїзними суддями, рекордерами (мировими суддями) чи головами квартальних сесій. Однак це не були апеляції з питань факту, і не можна з певністю сказати, що судді справді відкладали саме ті справи, які стосувалися складних правних проблем. Усвідомлення хибності такого способу судочинства в карній галузі, коли судові помилки можна було виправити лише за допомогою застосування королівської прерогативи помилування, спонукало до заснування в 1907 р. Апеляційного суду у кримінальних справах. У 1966 р. його функції перебрало Карне відділення новоствореного Апеляційного суду.
Право подання апеляцій до Апеляційного суду чітко визначено законом. Це право, безумовно, поширюється на справи, в яких постають правні питання. Щодо апеляцій з питань факту чи у справах, де змішано питання права і фак-
40
Розділ І
Судова система Великої Британії
41
ту, то для їх подання необхідно дістати дозвіл Апеляційного суду або тих судів, які ці справи розглядали. Хоч досі діє основний принцип, згідно з яким апеляція не повинна містити прохання про виправдання, Генеральний прокурор може довести до відома Карного відділення законодавчі положення, які дають підстави для виправдання, з тим, щоб останнє зробило свої висновки.
Повноваження Апеляційного суду є дуже широкими. Суд може анулювати обвинувальний вирок, відхилити апеляцію, змінити в цілому або частково формулювання винесеного вироку й замінити мотиви обвинувачення у судовій справі, якщо з наявних доказів випливає, що обвинувачуваний винний в іншому правопорушенні, а не в тому, за яке він був засуджений. Проте суд не може дати наказу про новий розгляд судової справи.
Рішення Карного відділення Апеляційного суду є обов'язковими для суддів нижчого рівня, які розглядають кримінальні справи, включаючи апеляційну канцелярію Відділення Королівської лави, і, вірогідно, вважатимуться обов'язковими для нижчих судів при розгляді цивільних справ. Відділення визнає прецедентну обов'язковість для себе рішень свого попередника, Апеляційного суду у кримінальних справах, а також рішень Цивільного відділення Апеляційного суду (про винятки йшлося вище). Карне відділення також перейняло практику колишнього Апеляційного суду у кримінальних справах — не вважати себе зв'язаним своїми попередніми рішеннями в тому разі, якщо після уважного розгляду фахівці доходять висновку, що при ухваленні їх мало місце зловживання законом або його неправильне тлумачення; відтак суд може відступити від суворого додержання букви закону в ім'я справедливості.