Судова система Великої Британії
Сьогодні суд присяжних вже не користується такою беззаперечною повагою, як раніше. Більшість справ розглядається тепер за участю лише професійних представників судової ланки. Щоправда, зменшення ролі суду присяжних у кримінальних справах є не таким помітним, як у цивільних: кожен, кому виповнилося 17 років, має право на такий суд. Однак на практиці більшість кримінальних правопорушень розглядається у порядку спрощеного судочинства. Із збільшенням кількості правопорушень, які можуть розглядатися будь-яким з названих способів, більшість порушень, що переслідуються за обвинувальним актом, розглядаються без участі присяжних.
Суд присяжних у цивільних справах сьогодні є винятком, а не правилом. За Законом про судочинство від 1933 р. (прикінцеві положення) право вимагати для себе суду присяжних у цивільних справах обмежене випадками наклепу, дифамації, зловмисного судового переслідування, безпідставного ув'язнення, звідництва або ухиляння від одруження, якщо тільки суд не вирішить, що судовий процес вимагатиме тривалого вивчення документів або такого розслідування обставин справи, яке виходить за межі можливостей більшості судів присяжних.
Існує кілька причин зменшення ролі суду присяжних у цивільних справах. Спочатку присяжних критикували за те, що вони нібито не представляють усього суспільства, оскільки обираються "переважно з числа чоловіків середнього віку, середнього стану та середніх розумових здібностей". Щоправда, скасування майнового цензу означало, що присяжні стали представляти більшу частину населення. Однак набагато важливіший привід для критики давала їхня оцінка компенсації у випадках, пов'язаних із заподіянням особистої шкоди. Ухвалюючи своє рішення, присяжні часто керувалися власними почуттями та емоціями, через це обсяг компенсації був непередбачуваний і часто несумірний із завданою шкодою.
Намагаючись досягти однорідності та логіки в разі заподіяння особистої шкоди, суди вирішили, що, за винятком особливих обставин, такі справи має розглядати сам суддя. Крім того, було помічено, що присяжні часто заздалегідь настроєні проти преси у справах про наклепи й проти поліції — у випадках звинувачення у зловмисному судовому пе-
реслідуванні. Дедалі складніший характер багатьох справ зробив оцінку свідчень занадто важкою для "непрофесійних" присяжних. Та попри всю критику суд присяжних і досі є фундаментальною частиною британської юридичної системи, і широка громадськість ставиться до нього з найбільшою повагою та довірою.
Загалом у складі присяжних Суду корони та суду графств має бути дванадцять членів, однак цього правила нині вже не дотримуються (відповідні корективи було внесено до законодавства, про що вже йшлося й ще буде сказано далі). Якщо присяжні не можуть досягти одностайності, часто ухвалюється думка більшості. У суді' графства, як правило, засідають восьмеро присяжних, причому для ухвалення рішення достатньо голосів семи з них. У будь-якій цивільній справі ці правила можуть бути пом'якшені за згодою сторін. Присяжних засідателів випадковим чином добирає за виборчими списками судовий службовець. Присяжними не можуть бути особи віком до 18 та старші 70 років (у Шотландії — 65 років), психічно хворі, священнослужителі, судові та правоохоронні службовці, юристи, а також ті, кого протягом останніх^^ дехяіи___даків3уло _ув^язненр_. Цджиттево... позбавляються права бути присяжними особи, яких коли-небудь було засуджено до позбавлення волі на строк п'ять і більше років. Члени Парламенту, медичні працівники, державні службовці та представники духовенства мають право відмовитись від ролі присяжних. Усі інші громадяни, якщо немає поважної причини зобов'язані виконувати цей громадський обов'язок. При цьому вони забезпечуються певною платнею та компенсацією за втрачені прибутки.
На практиці згідно зі складеним списком певна кількість осіб запрошується у призначений день до судового клерка. Після добору їх уже як присяжних зараховують до списку засідателів, і цей список подається судді.
В Англії та Валії представники обвинувачення і захисту можуть відвести деяких кандидатів у присяжні зі списку кандидатів, але вказавши при цьому причину. У Шотландії, крім того, представники обвинувачення і захисту мають право відвести кожний до трьох кандидатів у присяжні, вже не вказуючи причин. У Північній Ірландії обвинувачений може відвести без зазначення причин до дванадцяти кандидатів у присяжні.
Розділ І
Судова система Великої Британії
47