Шерифські суди — найважливіші й найбільш завантажені ланки судової системи Шотландії, яку поділено на шерифські (судові) округи — шерифства, що не обов'язково збігаються з адміністративно-територіальним поділом країни.
Суддівська посада шерифа виникла у Шотландії в XII— XIII ст. Шерифи чинили ираьосудця від імені корони, і їх посада, на відміну від англійських роз'їзних суддів, була постійною, а з часом перетворилася на спадкову аж до XVIII ст.
Реформування шерифських судів (англ. — Sheriff court) почалося в 1971 р. з прийняттям Закону про суди шерифів.
Шерифи — це професійні судді двох категорій: перша — головний шериф (очолює шерифство) і друга — шерифи, яких може бути кілька; іноді їх за звичаєм називають шерифами-заступниками. На ці посади призначаються лише особи, які мають стаж роботи баристера або соліситора не менш ніж 10 років. При цьому головний шериф призначається з числа найстарших адвокатів (королівських радників). Крім цих категорій шерифів є почесні шерифи, до яких зазначені вимоги не застосовуються. До юрисдикції шерифських судів належать кримінальні й цивільні справи.
48
Розділ І
Судова система Великої Британії
49
У галузі карного судочинства шерифи розглядають од-ноособово справи про злочини сумарної юрисдикції (категорія нетяжких правопорушень) або у складі суду присяжних (15 осіб) — справи про злочини, які переслідуються за обвинувальним актом.
Відповідно до узагальненої статистики щорічно розглядається до 90 відсотків справ за дії, що переслідуються за обвинувальним актом, та понад 50 відсотків справ за звинуваченням у діях, що переслідуються за скаргами (сумарна юрисдикція). Юрисдикція шерифських судів обмежена максимальними межами покарання, яке вони можуть застосовувати до караної особи. У справах за обвинувальним актом максимальна міра покарання — 3 роки позбавлення волі і необмежена сума штрафу, якщо нормативно не встановлено їх межі. У справах сумарного провадження — позбавлення волі до 3-х місяців (при повторності — до б місяців) і штраф за злочини, які передбачені загальним правом, до 150 фунтів стерлінгів, а при розгляді справ про статутні злочини — у тих межах, які вказані у статутних нормах щодо відповідальності за певний злочин.
Якщо під час розгляду справи про злочин, за вчинення якого особа переслідується за обвинувальним актом, шериф дійде висновку, що максимальний 3-річний строк позбавлення волі не відповідає ступеню небезпеки вчинку, він може направити справу до Високого суду юстищ'аріїв для застосування більш тяжкої міри покарання. Питання підсудності справи — суд присяжних чи одноособово — належить до компетенції обвинувачення. На відміну від досвіду Англії, обвинувачена особа не має права клопотання про розгляд його справи судом присяжних. Шерифи також виконують роль суддів, які здійснюють допит у порядку досудового розслідування. Але ця їх функція значно вужча за аналогічну функцію англійських магістратів, тому що в Шотландії інша конструкція служби державного обвинувачення.
На відміну від цивільної юрисдикції, у кримінальному судочинстві головні шерифи не мають апеляційної юрисдикції.
У галузі цивільного судочинства шерифські суди мають необмежену юрисдикцію. Всі майнові позови на суму до 1 тис. 500 фунтів стерлінгів за законом розглядають тільки шерифські суди. Позови щодо більших сум можуть бути розглянуті в Сесійному суді, проте це не обмежує юрисдикцію
шерифського суду, крім справ, які безпосередньо виключені з компетенції шерифського суду: позови щодо встановлення особистого статусу (перебування у шлюбі, його анулювання, розлучення, визнання законності народження та інші) та позови про ліквідацію компаній, капітал яких не перевищує 120 тис. фунтів стерлінгів. Цивільні справи розв'язують шерифи одноособово; головний шериф розглядає в основному апеляції на їх рішення. Рішення головного шерифа стосовно апеляцій щодо майнових вимог на суму до 750 фунтів стерлінгів є остаточним; відносно більшої суми можна апелювати до Сесійного суду. Законом щодо реформи права 1980 р. участь присяжних при розгляді цивільних справ у зазначених судах скасовано.