До 1977 р. існувало багато судів місцевої юрисдикції, які були винятком із звичайної ієрархії судів, тому що їхні склад і юрисдикція контролювалися на місцевому рівні. Проте, судові функції переважної більшості таких судів, які активно здійснювали свою юрисдикцію, були скасовані об'єднаними зусиллями таких актів, як Закон про суди 1971 p., Закон про місцеве самоврядування 1972 р. і Закон про відправлення правосудця 1977 р. Певні суди перебувають поза межами звичайної ієрархії через те, що їхня юрисдикція стосується справ, які аж ніяк не належать до сфери застосування звичайного цивільного та кримінального права. Деякі з цих судів, зокрема військові суди, дістали свою юрисдикцію на підставі закону, в той час як інші, особливо церковні суди, є автономними, хоч, звісно, вони визнаються державою. Юрисдикція цих спеціалізованих судів застосовується, як правило, лише до певних членів суспільства, які, як припускається, погодилися підлягати їхній юрисдикції, хоч у деяких випадках вона поширюється на всіх членів суспільства.
З огляду на численність і різноманітність існуючих судів спеціальної юрисдикції не всі із згаданих вад і переваг проявляються у кожен даний момент. Суди спеціальної юрисдикції дуже відрізняються один від одного за своїм складом, процесуальними нормами, ефективністю та формальностями. Як приклад можна навести земельний суд (з такими са-
мими формальностями, як і традиційний суд), арбітражі у трудових конфліктах, суди у справах квартирної платні, Головне і Спеціальне податкові управління та апеляційні суди із соціального забезпечення.