У 1964 р. у різних галузях промисловості були створені спеціальні трибунали з дуже обмеженою юрисдикцією, пізніше вони дедалі більше її розширювали на підставі різних законів. Арбітражі в трудових конфліктах з багатьох поглядів є типовим прикладом різноманітності спеціальних судів. Вони розглядають суперечки між робітниками і підприємцями (звільнення, відмова в допомозі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, перекваліфікацією тощо).
Багато з цих положень, особливо ті, що пов'язані зі скаргами на несправедливе звільнення з роботи (які нині становлять дві третини всього обсягу роботи цих судів) і вимогами про допомогу по безробіттю, об'єднані в Законі про забезпечення зайнятості від 1978 р.
У 1971 р. було здійснено спробу створити спеціалізований суд для розгляду справ, пов'язаних з виробничими відносинами. Суд з національних виробничих відносин було засновано за ст. 99 Закону про виробничі відносини від 1971 р. Закон, як і сам суд, викликав великі суперечки. Те саме стосувалося і його юрисдикції та здійснення ним повноважень. Після нетривалого бурхливого існування в 1974 р. його було скасовано. Однак у 1976 р. було створено Апеляційний суд у трудових справах (англ. Employment Appeal Tribunal) з тими самими завданнями, але іншими повноваженнями. Юрисдикцію тя функції цього суду нині регламентує Закон про забезпечення зайнятості від 1978 р.
До складу суду входить така кількість суддів, яку може час від часу призначати лорд-канцлер з числа суддів Високого суду та Апеляційного суду, одного з яких призначає голова суду, принаймні одного — Верховний цивільний суд Шотландії. До нього входять також інші члени, яких час від часу призначає королева. Додаткові члени є особами, які мають спеціальні знання чи досвід у виробничих відносинах, чи то як представники роботодавців, чи то як представники робітників, так що, хоч голова і є правником, суд складається з непрофесіоналів з особливим знанням виробничих відносин. Члени суду можуть подати у відставку, подавши письмове сповіщення, а можуть бути звільнені лорд-канцлером за погодженням з міністром внутрішніх справ з конкретних при-
чин, особливо через неспроможність виконувати свої обов'язки або неналежну поведінку.
Заснування арбітражів у трудових конфліктах сьогодні регламентується ст. 128 Закону від 1978 р. і приписами, виданими на його основі. Вони стали надзвичайно важливим органом відправлення правосуддя. Так, хоч число таких судів не є фіксованим, оскільки кожен з них може бути скликаний в міру необхідності, нині в середньому кожного робочого дня у Великій Британії засідає 75 таких судів.
Суд, що розглядає справу, звичайно складається з трьох членів, один з яких є юридичне кваліфікований голова, а два інші — представники конфліктуючих сторін. Рішення приймаються більшістю голосів. Члени судів призначаються, виходячи з їхніх спеціальних знань і досвіду. Вони мають право користуватися ними на підтримку своїх рішень. Якщо докази й свідчення суперечать їхнім знанням і досвідові, Апеляційний суд у справах зайнятості допускає, що хоч суди мають право відхилити такі докази й свідчення і чинити, спираючись на свої власні знання, вони мають спершу повідомити їх сторонам і дати свідкам можливість ознайомитися з ними.
Крім несправедливих звільнень і скорочення штатів юрисдикція судів з трудових конфліктів поширюється на широке коло аспектів трудового права. Так, наприклад, службовець може подати скаргу до суду з трудових конфліктів на підставі несплати роботодавцем "гарантійної виплати" чи допомоги у зв'язку я пологами або на підставі тоги, що роботодавець вжив заходів з метою перешкодити чи завадити йому вступити до "незалежної профспілки" або не дозволив йому взяти відгул, як це передбачено законом.
Суд, який є вищим судом письмового провадження, має свою штаб-квартиру в Лондоні і може засідати в будь-який час і в будь-якому місці у Великому Лондоні будь-яким числом відділень одночасно. Він є належним чином укомплектованим, коли засідає у складі судді і двох-чотирьох інших членів (або судді і одного іншого члена за погодженням сторін).
Юрисдикція суду обмежена повноваженнями, покладеними на нього Законом від 1978 р. На відміну від Суду з національних виробничих відносин Апеляційний суд у трудових справах не має початкової юрисдикції, яку мав перший для розгляду випадків дискримінаційної виробничої практики. Його юрисдикція обмежується слуханням апеляцій, які