ним з таких приписів був Припис щодо юрисдикції у церковних справах від 1963 p., який змінив ієрархію церковних судів і скасував велику кількість віджилих судів та їхню юрисдикцію.
Систему церковних судових органів можна резюмувати таким чином. У кожній єпархії є консисторський суд, суддя якого є канцлером єпархії, призначеним єпископом. Він повинен мати не менше ЗО років І бути або баристером із 7-річ-ним стажем або побувати на високій суддівській посаді. Юрисдикція консисторських судів поширюється головним чином на заяви про непристойну поведінку священнослужителів і постійне невиконання ними обов'язків. Апеляції на рішення консисторських судів подаються до Арчського суду (церковного апеляційного суду Кентерберійської єпархії), очолюваного Арчським деканом, тобто головою апеляційного суду архієпископа Кентерберійського, або Канцлерського суду Йорка, очолюваного аудитором. Вони є баристерами з 10-річним стажем або особами, які побували на високих суддівських посадах. Апеляції на рішення цих двох судів подаються до Таємної ради.
Юрисдикція, аналогічна юрисдикції консисторських судів, здійснюється над єпископами та архієпископами конво-каційними комісіями, тобто органами, які опікуються соборами духовенства. Юрисдикцію над всім духовенством у справах, пов'язаних з "обрядовим або формальним догматом", здійснює Суд у церковних справах другої інстанції у складі п'яти судців, призначених її Величністю, включно з двома особами, які побували на високих суддівських посадах, і трьома єпархіальними єпископами. Нарешті, клопотання на рішення як конвокаційних комісій, так і Суду у церковних справах другої інстанції подаються до Касаційної комісії у складі трьох призначуваних членів Палати лордів з розгляду апеляцій і двох лордів духовного звання.
Стягнення, що їх церковні суди можуть накладати на осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією, лежать у межах від догани до позбавлення сану і втрати права на подальше підвищення у сані. Крім того, такі позбавлення і втрата є автоматичними, якщо священик або настоятель засуджений до ув'язнення, має судове рішення про розлучення або постанову суду про окреме проживання подружжя, винесену щодо нього на певних конкретних підставах, визна-
ний винним у вчиненні перелюбства у справі про розлучення або проти нього винесено наказ магістратського суду за подібних обставин.
Перевищення церковними судами їхньої юрисдикції можуть скасовуватися прерогативними наказами Високого суду нижчим інстанціям про задоволення вимоги позивача і про зупинення раніше схвалених дій. Але це не стосується бажань про передання інших справ до Високого суду, оскільки ці суди застосовують іншу систему права.
Проте їх контроль над мирянами поступово зменшувався; нині церковне право чинне переважно лише щодо кліру Англіканської церкви. Найважливішими церковними судами є Суд архієпископа Кентерберійського та Канцлерський суд Йорка (суд архієпископа Йоркського). Ці суди мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень єпархіальних єпископських судів. Крім того, їм належить виключне право подання апеляцій у правних питаннях, що розглядаються Судовим комітетом Таємної ради. Суд з особливих церковних питань вирішує справи, пов'язані з ритуальними та церемоніальними аспектами віри. Для суду над архієпископами та єпископами створено комісії Синоду. Правний нагляд за діяльністю церковних судів здійснює Відділення Королівської лави.