Причинами, що спонукали розвиток системи судів спеціальної юрисдикції є: 1) видимі вади традиційних судів, а саме формалізм, повільність, брак компетентності в деяких спеціальних галузях права та великі витрати; 2) але також і видимі переваги судів спеціальної юрисдикції як органів, які: дотримуються неформальних процедур, можуть відносно швидко розглядати справи, є компетентними у певних питаннях і дешевими з точки зору реалізації звернення до суду і проведення судових слухань у справі.
До складу таких судів часто входять правознавці. Багато головуючих у судах — кваліфіковані юристи, але так само часто членами судів є судді-непрофесіонали, які володіють конкретними знаннями у відповідній спеціалізованій сфері діяльності, але мало обізнані чи взагалі необізнані в галузі права. Проте ці дві категорії суддів доповнюють одна одну і цей конгломерат дає універсальний позитивний результат для розв'язання проблеми, що виникла перед людиною, яка потребує захисту від свавілля держави.
Серед таких судів обов'язково треба зазначити: 1) трибунали з питань соціального забезпечення (англ. Pensions Appeal Tribunal), які розглядають претензії громадян до структур державної влади з приводу соціальних відрахувань і компенсацій, що встановлені урядовим законодавством і мають вагу державних зобов'язань перед найманими робітниками; 2) податкові трибунали (англ. Tax Tribunal), які розглядають позови суб'єктів оподаткування у взаємовідносинах з фіскальними органами влади, а також позови держави до юридичних та фізичних осіб, які ухиляються від повного оподаткування; 3) трибунали, до компетенції яких віднесено розгляд земельних спорів та інших питань (англ. Lands Tribunal), що стосуються розрахунків і стягнення ренти за орендування будинків, квартир, іншого майна та приміщень.