Компенсаційні трибунали
Суди спеціальної юрисдикції іноді утворюються для встановлення прав громадян на компенсацію за рахунок державних коштів. Право на компенсацію виникає, коли особа зазнала шкоди чи збитку, часто внаслідок акту законодавчої чи виконавчої влади. Відчуження землі є яскравим прикладом.
Найважливішим поповненням лав компенсаційних трибуналів стала Рада з компенсації збитків, спричинених злочинами. Програму було започатковано в 1964 р. як експериментальний захід. Вона передбачає добровільну компенсацію жертвам насильницьких злочинів (або, якщо жертва помре, її утриманцям). Компенсація встановлюється на тій самій основі, що й збитки за загальним правом (якщо клопотання подається утриманцем, застосовуються принципи Закону про нещасні смертельні випадки) і має вигляд разового платежу. Хоч жодного права на компенсацію не існує, рішення за претензіями виносяться Радою у складі голови і певної кількості компетентних членів.
У першій інстанції клопотання розглядаються одноособовим членом. Якщо подавець клопотання незадоволений рішенням одноособового члена, він має право бути заслуханим трьома іншими членами Ради. На усному розгляді прохач повинен довести власну версію на основі балансу ймовірностей. Він може (як і Рада) викликати, опитувати і піддавати перехресному допитові свідків. Процесуальні норми неформальні, а слухання закриті. Компенсація призначається, якщо Рада переконана, що а) збиток є таким, що вимагає компенсації не менш ніж у 1 тис. фунтів; б) обставини збитку були предметом кримінального судочинства або були негайно передані в поліцію; в) прохач надав Раді всю необхідну допомогу, особливо в тому, що стосується всіх ме-
| Судова система —&* |
| скор0!!!™ ня, |
може потребувати. Рада може
, пг™„ Ц1 аб° взагалі відхилити клопотан-
життя fiv У f ПОВедшку потерпілого, його особу та
СП°7пов^^^ й-у -мпеУнса-
ґТпПГПЯІМЯ пптгтт^гчі^»^і«т л-» _ лг*
обмеженнями, на жертв на-
станзлопо'-' серйозні
ЗМІНЙа остатні Я ПОТЄРШЛОГО протягом трьох років після ДЯ* остаточного призначення компенсації.