Вершиною kq. ..
структуру цивілк^™1.3 шРаюД> Що схематично зображають (англ. The House ^гт° ' f fT° сУД<>чинства, є Палата лордів но, але не на пра,^ LOTUS>- Апеляція до цієї палати теоретич-ду Парламенту _^ти«? являє с°бою апеляцію до Високого су-розглядає справь наистаР1Шого в Англії судового органу, що
Історія Пала^33 HOP™ загального права. Ради, яка втілюа^ лордів беРе початок ще від часів урядової ріоду, і феодальн^ла, В життя к°Декси англосаксонського пеня. За Генріха VU1 Ьелико1 Ради часів норманського правлін-вого органу, оскі^ це Утв°Рення стало відігравати роль судочинство здійсню^ було БИР1шено, що завжди, коли судо-про помилку" (то,2ЬСЯ за н°Рмами Зіагального права, "наказ ляційного суду н^0 ПР° переДачУ матеріалів справи до апе-було допущено ^підставі того, що під час розгляду справи ською лавою та Д^МИЛКУ/ виДа^ться: Палаті лордів Королів-
Слід сказати, "елящ™и.,м СУД°М Державної скарбниці.
формовано, її ре^0 Д° Р'' К°ЛН ПалатУ Л°РДІВ 6УЛО Ре' підірвано, зокреі^/тащю як сУД°вого органу було настільки освітою і брали hq /ИМ'. ЩР Т1 Л°РДИ> які були адвокатами за палати, аж ніяк ^ИПОМ1ТШШУ Участь, у здійсненні юрисдикції суддями свого ч^ °УЛИ старшими або найшанованішими узагалі скасуваті^ ^' що Р- П'арламечт запропонував а єдиним органоїд " повноваження щодо розгляду апеляцій, На практиці ряда J5 таки.м правом зрюбити Апеляційний суд. тування їхніх сві*!1 судді часто запрошувалися для консуль-змін в уряді та об> остеи 3 юРиДични:х питань. Але внаслідок диціоналізму цю ^Рення парламентарів — прихильників тра-можливість параАї°ПОЗИЦІЮ так j н«= було розглянуто, отож
Майже до кін^ль"0£° апелюванн:Я існує донині, участь у голосу^51 . . ст' усі члеши Палати лордів брали цього ухвалені не^НШ ШД. час сУД°®их засідань; внаслідок високо. Цій практС СУДОВ1 Р1шення п:оцінову^ались не надто ванням довічно о£Щ було покладено край у 1876 р. із засну-стало розглядати ^лачУвано1 посади пера, чиїм обов'язком ходять з нижчих ^ПЄЛЯ^11.(суто сУДД^вська справа), які над-удів. ьтім, лише із ^прийняттям Закону про