Судова система Великої Британії
апеляційну юрисдикцію від 1876 p., який передбачав, що оплачувані довічні пери розглядатимуть апеляції, закорінилася міцна традиція проти участі непрофесійних перів у судових засіданнях. Ці пери, яких було названо "лордами для розгляду апеляцій", або "ординарними лордами з питань апеляцій", належать до найвищих посадових осіб у системі судочинства. Як правило, вони переходять у Палату лордів з Апеляційного суду і зазвичай не беруть участі в політичних справах, поки ці справи не зачіпають царини правосуддя. Тобто таким чином у всієї Палати лордів, як верхньої палати англійського парламенту, відбиралися суддівські функції, що передавалися утвореному в складі цієї палати спеціальному утворенню — Суду Палати лордів.
Нині від імені Палати лордів справи розглядає Суд Палати лордів, який складається з лорд-канцлера (Голови суду Палати лордів), "ординарних лордів для розгляду апеляцій" і тих перів — членів Палати лордів, які в минулому обіймали вищі судові посади, в тому числі посаду лорд-канцлера. З того часу на практиці більшість апеляцій розглядається виключно спеціально призначеними на те лордами. Вони є старшими особами судової професії, мають ті самі права, що й інші пери. Суд Палати лордів залежно від обставин складається з семи—одинадцяти осіб; двоє з них повинні бути шотландськими правниками, особливо коли розглядається апеляція на рішення Сесійного суду Шотландії.
Попри те, що навколо паралельної системи розгляду апеляцій досі точаться дискусії, сьогодні для неї, здається, серйозної небезпеки вже немає. Існує думка, що хоч така система може бути корисною для всієї системи судочинства загалом, це відбувається за рахунок окремих позивачів. Лунають також голоси, які вважають, що нібито збереження Палати лордів як апеляційного органу означає увіковічення цієї дорогої неповороткої та неефективної системи. Утвердження Апеляційного суду в ролі єдиної та найвищої апеляційної інстанції, безперечно, було б справою легшою, ніж масштабне реформування Палати лордів з метою зробити її спроможною впоратися зі значно більшим обсягом роботи в разі скасування Апеляційного суду. Слід, однак, пам'ятати, що Суд Палати лордів став судовим органом усього Сполученого Королівства, отож, виступаючи в ролі апеляційної інстанції, чиї рішення є авторитетними для будь-якого регіону
країни, в певних сферах судочинства вона могла бути більш корисною, ніж будь-який інший суд.
Згідно із Законом про апеляційну юрисдикцію від 1876 р. для розгляду апеляції необхідна присутність не менш як трьох осіб з числа названих нижче: лорд-канцлера, лордів для розгляду апеляцій та будь-яких перів, які обіймають "високі судові посади"; проте фактично Апеляційний комітет складається виключно з лордів для розгляду апеляцій. Остаточне рішення щодо прийняття чи відхилення апеляції виголошується у залі засідань Палати після всебічного розгляду аргументів "за" і "проти" на неформальному засіданні у приміщенні комітету. Кожен судовий лорд мусить висловити свою думку щодо справи; перебіг обговорення фіксується протоколом.