Судова система Великої Британії
карне. Корисно буде роз'яснити структуру судових органів і за таким принципом1.
Судова система Північної Ірландії в основному, за деякими незначними особливостями, копіює англійську як на рівні вищих, так і нижчих судів. В окремих випадках Суд Палати лордів може бути для кримінальних судів Північної Ірландії найвищою апеляційною інстанцією.
У Шотландії судова система фактично самостійна і не відображає англійську судову систему. Вищі суди організовано за галузевим принципом — Сесійний суд з цивільних справ і Високий суд юстиціаріїв з кримінальних справ. До нижчих судів належать шерифські й окружні суди. Суд Палати лордів може бути найвищою апеляційною інстанцією лише щодо деяких рішень Сесійного суду.
Відносна стрункість такої класифікації судових органів Великої Британії порушується через наявність трьох судів, які мають важливе значення для розуміння правної системи загалом. Це Суд Європейської Співдружності (ЄС), Європейський суд з питань прав людини та Судовий комітет Таємної ради.
Судовий комітет Таємної ради для англійської судової системи не є суто судовим органом. Головним чином він вирішує справи, пов'язані із загальними повноваженнями британського монарха щодо своїх підданих. Судовий комітет розглядає апеляції, що надходять з острова Мен, островів протоки Ла-Манш, з британських колоній та протекторатів, а також від вищих судів незалежних країн Британської Співдружності. Судовий комітет заслуховує й апеляції у справах, що їх розглядають призові суди Відділення Королівської лави, апеляції щодо деяких рішень у церковних справах, а також апеляції медичних трибуналів, які мають право виключати з медичного реєстру. Робота Судового комітету великою мірою схожа на роботу звичайного апеляційного суду.
Офіційно вважається, що Судовий комітет Таємної ради є дорадчим органом і судових рішень не ухвалює. За звичаєм, його рішення супроводжуються прийняттям урядового декрету — королівського наказу в раді й завдяки цьому втілюються у життя. Однак за суттю ці рішення вважаються рі-
Структурну схему судової системи Великої Британії див. у таблиці 1.
шеннями Судового комітету, обов'язковими для тих судів, які мають право подавати апеляцію до Таємної ради. Тому рішення у тих справах, які подавалися на апеляцію з англійського Церковного та Призового судів, також є обов'язковими для вищеназваних судів. Крім того, рішення у справах, поданих на апеляцію судами заморських територій, є обов'язковими для всіх судів тих країн.
Теоретично Судовий комітет не вважає себе зобов'язаним за будь-яких умов розглядати свої попередні рішення як прецеденти. Однак на практиці він не бажає відступати від своїх колишніх рішень і робить це лише тоді, коли постає якась нова правка проблема, яка досі не розглядалася. Хоч рішення Таємної ради не мають прецедентно!' обов'язковості для жодних судів, крім перелічених вище, вони вважаються вельми авторитетними у тих сферах англійського права, які є спільними для Англії та країн Британської Співдружності.
Після того, як протягом останніх років кілька країн Співдружності ухвалили законодавство, яке не передбачає апелювання до Судового комітету, сфера його повноважень звузилася.
Враховуючи той факт, що правні системи багатьох заморських територій розвивалися в інших напрямах, аніж чинна правна система Англії, рішення Палати лордів для Таємної ради не є обов'язковими.
Відтоді як у 1973 р. Велика Британія увійшла до Європейського співтовариства, вищим апеляційним судом у певних випадках є не Суд Палати лордів, а Суд ЄС, який міститься у Люксембурзі. До компетенції Суду Європейського співтовариства належить:
1) тлумачення міждержавних угод;
2) надання юридичної сили документам керівних органів
ЄС та їх тлумачення;
3) тлумачення статутів органів, заснованих за рішенням
Ради Європи.
Суд ЄС — найвищий орган правосуддя у розв'язанні справ, пов'язаних з виконанням названих функцій. Ті його рішення, що стосуються регулювання правних відносин на рівні ЄС, вважаються обов'язковими для всіх англійських судів. Європейський суд не дотримується доктрини про обов'язковість прецеденту і не вбачає обов'язкової сили у своїх попередніх рішеннях. Він також не розглядає суто
16
Розділ І
Судова система Великої Британії