Юрисдикція Суду Палати лордів як карного суду першої інстанції на сьогодні фактично є застарілою. Процедура імпічменту, згідно з якою Палата громад могла судити особу перед Палатою лордів за державну зраду, востаннє застосовувалась проти Уоррена Гастінгса та віконта Мелвілла відповідно у 1795 та 1805 роках. Комітет з привілеїв, який за традицією складається з членів Палати — правників, розробляє рекомендації для всієї Палати, що розглядає на прохання монарха суперечливий позов до одного з перів. І Іасам-кінець, і Палата лордів, і Палата громад мають юрисдикцію щодо порушень норм регламенту, які включають неповагу до тієї чи іншої палати і правопорушення у межах кожної палати. Кожна з палат може ув'язнити порушника, який не має права оскарження і не може клопотатися про судовий наказ про направлення до суду для з'ясування правомірності утримання його під вартою. Давнє право її членів бути судимими "своїми перами" було остаточно скасовано Законом про карне судочинство від 1948 p., і нині всі люди, чи то вони пери, чи особи нешляхетного походження, підпадають під звичайну юрисдикцію англійських кримінальних судів.
Право оскарження рішень у кримінальних справах до Палати лордів з'явилося лише у 1907 p., коли згідно із Законом про апеляції стало можливим надходження скарг з Апеляційного суду у кримінальних справах. Право оскарження