За органами адміністративної юстиції

Адміністративна юстиція може бути джерелом небезпе­ки, якщо її не поставити під ефективний нагляд і контроль. У 1932 р. Комітет з питань повноважень міністрів рекомен­дував: по-перше, зберегти наглядову юрисдикцію Високого суду над судами спеціальної юрисдикції; по-друге, Високий суд має спонукати ці суди до додержання правосуддя на ос-

Розділ І

Суд osa система Великої Британії

85

 

нові принципів природного права; по-третє, матеріали розслі­дувань мають оприлюднюватися; нарешті, має бути право оскарження питань права. У 1957 р. Комітет Френкса визна­чив основні принципи відкритості, справедливості і неупере­дженості. Вони лягли в основу Закону про суди спеціальної юрисдикції і розслідування від 1958 р.

Законом від 1958 року утворено Раду у справах судів спеціальної юрисдикції у складі не більше п'ятнадцяти і не менше десяти членів, призначуваних міністром внутрішніх справ і лорд-канцлером. Члени Ради не мають права бути членами Палати громад. Рада наглядає за діяльністю судів спеціальної юрисдикції і час від часу складає відповідні зві­ти. Список таких судів, що є об'єктами нагляду з боку Ради, поданий у Додатку 1 до закону. Він включає суди з питань сільськогосподарських угідь, земельні суди, касаційні суди у справах психічно хворих, суди з питань квартирної платні і Головне та Спеціальне податкові управління. Таким чином, лорд-канцлер, а через нього і Парламент, здатний здійснюва­ти безпосередній позасудовий контроль і нагляд за деякими з найважливіших судів спеціальної юрисдикції.