Розділ II

т

Судова система США

 

на повідомлення податкових органів про неправильну інфор­мацію в податковій інформації стосовно того ж фіскального року не позбавляє перший суд юрисдикції, однак Податко­вий суд має таку саму юрисдикцію і також може виносити рішення у справі.

Податковий суд має право повторно визначити й скори-гувати податок тією мірою, якою його юрисдикція була на­лежним чином застосована, незалежно від того, чи буде на­слідком такого повторного визначення податкова заборгова­ність чи надмірне оподаткування.

На додаток до свого головного призначення цей суд є установою, де можна оскаржити рішення податкового управ­ління про неповну сплату податків. Податковий суд у деяких специфічних ситуаціях має право виносити декларативні су­дові рішення, зокрема з приводу перевірки чинності поста­нов податкового управління щодо звільнення від оподатку­вання благодійних організацій та визначення податкового цензу пенсій, участі в прибутках і систем бонусів у вигляді акцій. Він має також повноваження щодо оприлюднення або нерозголошення постанов податкового управління та інших рішень.

Коли статус суду в 1969 р. було змінено, Конгрес перед­бачив, що скарбницю в податковому управлінні й надалі представлятиме головний адвокат. Платники податків мо­жуть вести справу в суді самі або за допомогою представ­ника.

Регламентом Податкового суду передбачено, що адвока­ти, які належать до адвокатури Верховного суду Сполучених Штатів чи до будь-якої з найвищих судових інстанцій штату, території або до округу Колумбія й мають достатній автори­тет, можуть клопотатися про надання можливості практику­вати в Податковому суді. Особи, що не мають юридичної ос­віти, повинні довести свою кваліфікацію шляхом письмового іспиту.

Питання про статус адвокатів-нефахівців постало у 1942 p., після того як Податкова апеляційна колегія перетво­рилась на Податковий суд Сполучених Штатів. Суперечка припинилась із затвердженням законодавчого попередника § 7452 (третє читання), яким передбачено, що "жодній осо­бі, яка задовольняє встановлені вимоги, не може бути від-

мовлено у праві на практику в Податковому суді на тій під­ставі, що вона не належить до певного фаху чи роду занять".

Після судового процесу суддя, який розглядав справу, го­тує констатуючу частину судового рішення та саме рішення, які можуть бути оголошені усно й занесені до протоколу за­сідання. Після цього констатуюча частина рішення та моти­воване рішення суду стають судовим звітом, якщо протягом ЗО днів головуючий суддя не зробить розпорядження про їх перегляд судом у повному складі. Якщо суд у повному складі не затверджує звіт відділення, то його або передають авто­рові для внесення змін, або головуючий суддя передає спра­ву іншому судді. При цьому сторони не беруть участі у про­цесі перегляду ані письмово, ані шляхом проголошення про­мов. Мотивовані судові рішення у справах, що були перегля­нуті у встановленому порядку, друкуються в офіційному збірнику "Звіти Податкового суду". Щодо інших звітів, то вони визначаються головуючим суддею як звичайні або ме­морандумы, і лише останні публікуються в офіційних звітах.

Крім дев'ятнадцяти постійних судів у складі Податкового суду є кілька спеціальних процесуальних суддів, яких при­значає головуючий суддя. Вони можуть ухвалювати судові рішення щодо справ, у яких йдеться про деклараторні рішен­ня (рішення за встановленим позовом), незначні суми або такі, де суми несплати чи переплати перевищують 10 тис. доларів.

Спеціальним процесуальним суддям можуть доручатися й інші справи; у цих випадках вони розглядають справи і проводять усі додаткові процедури, готують констатуючу частину рішення і власне рішення. Відтак судові документи передаються на розгляд постійного судді (як правило, голо­вуючого), який може погоджуватись з ними або відхиляти їх, спираючись на застереження про те, що встановлені спе­ціальним процесуальним суддею фактичні обставини "повин­ні розглядатися як правильні".

Під час розгляду справи Фрейтаг проти мирового судді Верховний суд США згідно з § 7443А (б) (4) про доручення спеціальному процесуальному судді будь-яких інших судових розглядів надав повноваженням головуючого судді букваль­ного значення. Це був складний випадок судового розгляду справи про оподаткове прикриття, що стосувалася близько З тис. платників податків та заборгованості у розмірі 3 міль-

110

Розділ II

Судова система США

111

 

ярдів доларів. Справу розглядав спеціальний процесуальний суддя, який протягом 14 тижнів заслуховував свідчення й одержав близько 3 тис. речових доказів. Верховний суд від­хилив заяву платників податків про те, що справи подібного масштабу та складності не можуть доручатись спеціальним процесуальним суддям.

Чітке формулювання цього параграфа однозначно дає змогу головуючому судді доручати розгляд справ позивачів спеціальному процесуальному судді. Документ не обмежує сферу їх повноважень незначними, простими або вузькоспе-ціалізованими справами, як на тому наполягали позивачі.

На практиці (до надання чинності § 7443А в 1984 р.) спе­ціальні процесуальні судді часто заслуховували та приймали рішення щодо значних і складних справ. Тому Конгрес, за­твердивши підпункт (б) (4), підтвердив право головуючого судді доручати розгляд та підготовку рішення у справах, по­дібних до згаданої, спеціальним процесуальним судцям.

Посаду спеціального процесуального судді встановлено законодавством (ст. 11, § 2, п. 2), а його обов'язки, платня та спосіб призначення на цю посаду визначено окремим за­коном. За цими ознаками спеціальні процесуальні судді від­різняються від спеціальних судових розпорядників, яких су­ди, створені згідно зі ст. III, епізодично наймають на роботу на тимчасовій основі й чиє становище і функції не окреслені окремим законодавством. До того ж спеціальні процесуальні судді виконують не тільки адміністративні обов'язки. Вони опитують свідків, ведуть судові процеси, виносять рішення щодо прийнятності доказів і мають повноваження забезпечу­вати виконання розпоряджень суду про надання документів. У своїй діяльності спеціальні процесуальні судді користують­ся значною свободою дій.

Таким чином, Податковий суд має судові, а не законодав­чі чи адміністративні повноваження. Конгрес створив його з метою тлумачення застосування законів про внутрішні дер­жавні прибутки в разі виникнення суперечок між платника­ми податків і урядом. Врегульовуючи ці суперечки, Податко­вий суд частково здійснює судову владу США.