Суди графств (англ. Country Courts) — основні органи правосуддя з цивільних питань. Вони розглядають до 90 відсотків усіх цивільних справ, які надходять до судів Англії та Валії. Історія їх виникнення і розвитку така.
Внаслідок занепаду місцевих судів та судів сотні, що існували з часів середньовіччя, на середину XIX ст. виникла потреба у створенні загальнодержавної системи судів, які б розглядали цивільні справи, де йдеться лише про невеликі
грошові суми. З огляду на це на основі Закону про суди графств від 1846 р. (англ. Country Courts Act) такі суди було засновано; вони й досі існують у тому самому вигляді.
Коло повноважень судів графств було окреслено новим Законом про суди графств від 1959 р. і поправками до нього. Протягом 70-х років громадськість серйозно критикувала суди графств через функціональну невідповідність; часто судові видатки перевищували вартість того, що позивач сподівався повернути собі в разі виграшу справи. Тому в 1973 р. було запроваджено нову неформальну систему арбітражного розгляду дрібних позовів, згідно з якою юрисдикція знову стала визначатися грошовими обмеженнями. Близько двох третин справ, які підпадали під цю арбітражну схему, стосувалися продажу та передачі рухомого майна, виконаної роботи чи постачання матеріалами.
В 1984 р. було затверджено новий Закон, який значно розширив юрисдикційну компетенцію цих судів. Юрисдикція таких судів сьогодні поширюється: на позови, що стосуються виконання умов угоди, цивільного порушення (делікт) чи вилучення землі у судовому порядку (віндикація), майнові спори, де ціна позову не перевищує 5 тис. фунтів стерлінгів, а спори щодо довірчої власності, іпотеки, партнерства — до ЗО тис. фунтів стерлінгів, банкрутства, розірвання шлюбу, деякі незначні- делікти адміралтейської юрисдикції — до 15 тис. фунтів стерлінгів, усиновлення.
Для справи кожного виду, шо може бути розглянута судом, встановлено граничну суму позову. Якщо сума перевищує встановлений ліміт (позови щодо деліктів і виконання умов договорів — до 5 тис. фунтів стерлінгів), то позов зазвичай передається до Високого суду, але за згодою сторін його може розглянути й суд графства; за певних обставин справу може бути передано з Високого суду до суду графства. Будь-яка особа, яка поставить під сумнів чинність заповіту, який необхідно затвердити, може подати заперечення до відповідної канцелярії. У такому випадку процедура набуває змагального характеру і чинність заповіту визначатиметься в суді. Такий судовий розгляд може відбуватися в суді графства, де заповідач мешкав до своєї смерті, якщо чиста вартість майна менша за ЗО тис. фунтів стерлінгів. Існує чимало інших законодавчих актів, які надають судам графств
2 — 1-2347