Судова система США
Більшість справ, що їх розглядає Верховний суд, пов'язана з порушенням особистих прав і свобод, гарантованих кожному Конституцією.
У 1954 р. батько чорної дівчинки з Канзасу заявив, що вважає несправедливим, аби його донька ходила в розміщену далеко школу для чорних, коли поряд з їхнім домом є інша, де навчалися лише білі діти. Батько також вбачав порушення Конституції у тому, що якість навчання в школі для чорних була нижчою, ніж у школі для білих. Він звернувся до суду, оскільки Конституція гарантує всім рівні права й забороняє штатам надавати привілеї окремим групам людей. Верховний суд мав вирішити, чи порушувались конституційні права дівчинки від того, що вона навчалася у дальній і, як стверджував її батько, гіршій школі. В цій справі, відомій як "Олівер Браун проти Управління освіти Топека, Канзас", суд прийняв рішення на користь батька дівчинки та кількох інших осіб, які приєдналися до справи, і визнав систему освіти штату невідповідною законодавству. Відтоді чорношкірі діти мають право навчатися в одних школах з білими в усіх штатах. Навмисно сегреговані школи є незаконними.
Верховний суд має можливість впливати на життя всіх американців і істотно змінювати ситуацію і правовідносини у суспільстві. Це не раз уже траплялося в американській історії. У минулому рішення Верховного суду зупиняли дії американських президентів, оголошували неконституційними, а отже, й недійсними деякі ухвалені Конгресом закони, визволяли з в'язниці приватних осіб, надавали захист і нові свободи чорношкірим американцям та представникам інших меншин.
Верховний суд є судом останньої інстанції, він може приймати рішення у разі, коли хто-небудь стверджує, що нижчий суд порушив федеральні закони, або зверне увагу на порушення Конституції Сполучених Штатів — законодавчого базису нації. Навіть дії найвищої посадової особи Сполучених Штатів — Президента можуть бути визнані Верховним судом нечинними. Один з найвідоміших прикладів пов'язаний з діями Президента Гаррі С. Трумена в 1952 р. Того року збройні сили під командуванням Об'єднаних Націй, серед них і американські війська, вели бойові дії у Кореї. Вони залежали від постачання з США. На початку 1952 р. профспілка робітників сталеплавильної промисловості оголо-
сила загальний страйк. Як Президент США Гаррі Трумен був також головнокомандувачем збройних сил. Щоб гарантувати постачання сталі для воєнних цілей, він наказав урядові взяти у свої руки управління всіма сталеплавильними підприємствами. Верховний суд постановив, що Президент не має права контролювати промисловість і що воєнні повноваження належать Конгресу.