Розділ II


Судова система США



 


по-різному, але найчастіше — апеляційними судами. Голов­ною метою цих новацій було підвищити апеляційну спро­можність судової системи.

У різних штатах цю проміжну апеляційну ланку організо­вано по-різному. В деяких штатах існують єдині проміжні су­ди, юрисдикція яких поширюється на всю територію штату. Вони виносять рішення з апеляцій як у цивільних, так і у кримінальних справах, розглянутих судами загальної юрис­дикції на всій території штату (прикладом може бути Вір-джинія). В інших штатах існує багато проміжних судів, орга­нізованих за адміністративним поділом, кожен з яких має юрисдикцію над апеляціями, які надходять із судів першої ін­станції даного району (наприклад, у Каліфорнії, Іллінойсі). У кількох штатах цю проміжну ланку побудовано за галузя­ми права, а не за територіальним принципом. Алабама, наприклад, має два окремі апеляційні суди: для цивільних і для кримінальних справ. У Пенсильванії один апеляційний суд розглядає справи, пов'язані з адміністративними органа­ми й місцевими урядовими установами, а другий — апеляції з решти судових справ.

Незалежно від способу організації судів, усі вони розгля­дають апеляції у складі трьох суддів. В апеляційних судах працюють від десяти до п'ятнадцяти суддів, іноді більше. У штатах Нью-Джерсі та Мічіган, зокрема в єдиних загаль-ноштатівських судах, налічується відповідно двадцять вісім і вісімнадцять суддів.

В апеляційних судах, створених в я.лмінігтративних окру­гах, може бути десятеро або й більше судців. Наприклад, у Каліфорнії в шести автономних округах загалом працюють вісімдесят вісім суддів. У різних штатах існують свої відмін­ності в підході до питання, чи зобов'язане одне журі присяж­них додержуватися раніше винесеного рішення іншого журі того самого суду. Коли різні журі приймають суперечливі рі­шення з одного й того ж самого питання, єдиним шляхом розв'язання конфлікту є перегляд у верховному суді штату. На вершині юридичної піраміди кожного штату перебу­ває суд останньої інстанції, який найчастіше (за кількома ви­нятками) називається верховним. У штатах Нью-Йорк і Ме­риленд цей вищий судовий орган називається апеляційним судом, а в штатах Массачутес і Мен — верховним юридич­ним судом. У штатах Техас та Оклахома таких судів остан-


ньої інстанції два: верховний суд (для цивільних справ) і апе­ляційний кримінальний суд (для кримінальних справ). У більшості судів останньої інстанції штатів налічується се­меро суддів; їх, як правило, називають justice, на відміну від більш загального judge. В найменших судах суддів троє, в найбільших —дев'ятеро. У кількох штатах ці суди функ­ціонують як журі присяжних, що переважно збирається у неповному складі. Проте в більшості штатів усі судді засіда­ють разом, а тому суд, розглядаючи апеляції та приймаючи рішення, функціонує як єдиний орган.

Усі апеляції на рішення судів першої інстанції надходять до проміжного суду, верховний же суд апеляцій безпосеред­ньо з рівня першої інстанції не отримує. Юрисдикція верхов­ного суду обмежується переглядом рішень проміжного суду на дискреційній основі, тобто після того, як щодо апеляції було винесено рішення у проміжному суді, заінтересована сторона може звернутися зі скаргою до верховного суду.

Теоретичним обгрунтуванням такої системи є те, що кожна сторона судового процесу має право на один перегляд справи за апеляцією на вирок суду першої інстанції по суті судової справи, і цей перегляд забезпечується проміжним су­дом. Проте, і це також випливає з теорії, сторона не має пра­ва на дві апеляції; будь-який подальший перегляд після пер­шої апеляції передбачений тільки в інтересах закону й сис­теми правосуддя. Таким чином, верховний суд сам вирішує, які саме петиції, що надходять до нього, відповідають його інституційній судочинній ролі. Апеляції з деяких справ мо­жуть іти з суду першої інстанції прямо до верховного суду, обминаючи проміжний. Саме так часто розглядають судові справи, за якими було винесено смертні вироки. У деяких штатах ця "обминаюча" юрисдикція передбачена для справ, у яких суд першої інстанції визнав штатівський або феде­ральний законодавчий акт неконституційним.

Проміжним судам часто надається право кваліфікувати справи як такі, що підлягають передачі до верховного суду для винесення рішення. Це трапляється у разі, коли проміж­ний суд, одержавши апеляцію, вбачає в ній проблему такої терміновості й важливості, що її належить вирішувати ви­щим судом штату без затримки, пов'язаної з першим слухан­ням і винесенням рішення в проміжному суді. У певних ви­падках така "кваліфікаційна" юрисдикція поширюється й на

10—1-2347