мають право розпорядитися провести судово-медичний розтин трупа. Висновки коронерського розслідування називаються вердиктом. У ньому вказується, чи мало місце вбивство, коли, де і яким чином його було здійснено, яка медична причина смерті, а також ім'я винного, якщо воно встановлено. Цей вердикт не е обов'язковим приводом для передачі справи до суду. Згідно зі встановленим у штаті порядком він надсилається окружному аторнею, який складає обвинувальний акт і передає до органу відання до суду — великого журі, якщо воно передбачене законом штату. Вердикт разом з матеріалами розслідування коронер може направити й безпосередньо до суду, при якому має бути скликане велике журі.
Велике журі складається з двадцяти чотирьох присяжних, які добираються так само, як і мале журі. Ця інституція вирішує питання достатності й допустимості доказів, які орган обвинувачення готує для передачі до суду; там їх розглядатимуть у судовому засіданні за суттю. Суд присяжних може розглядати й цивільні справи, хоч у цьому разі роль його не така яскрава, як у кримінальному процесі.
У цивільному судочинстві США немає єдиної процедури судового засідання, але існує його типова схема за участю присяжних засідателів:
1) відкрите засідання і формування лави присяжних;
2) вступні заяви сторін (адвокатів);
3) подання й дослідження доказів;
4) дебати сторін;
5) напутнє слово судді присяжним засідателям;
6) винесення присяжними вердикту;
7) винесення судового рішення;
8) клопотання сторін щодо вердикту та рішення.
Присяжні засідателі, так само як і у кримінальному процесі, поводяться пасивно. Це мовчазна група спостерігачів, які навіть не мають права безпосередньо ставити запитання свідкам, сторонам, експертам; це можна робити тільки через суддю.
Після дебатів суд переходить до дуже важливої процесуальної дії — напутньої поради присяжним засідателям, мета якої — надати людям, які не мають юридичної освіти і практики, конкретну допомогу, викласти й розтлумачити за-
конодавство, яким треба керуватися при вирішенні даної справи.
Напуття може бути складене суддею письмово, але переважно буває усним. Нині для полегшення роботи судді і в основному для уніфікації практики присяжним засідателям видаються типові інструкції з найпоширеніших категорій цивільних справ. Основну роль у підготовці напуття відіграє суддя, але можуть брати участь і сторони, зокрема адвокати, передаючи судді тексти своїх рекомендацій до напуття. У деяких штатах заключне слово судді, звернене до присяжних засідателів, може не проголошуватися, якщо на цьому не наполягають сторони.
Після завершення всіх дій у судовому засіданні члени журі йдуть до кімнати для нарад. Коли справа нескладна, а результати дослідження доказів свідчать про безумовну перевагу якоїсь із сторін, допускається нарада журі на місці з негайним винесенням вердикту. Тривалість засідань журі законодавством не регламентовано. На практиці вони тривають від кількох хвилин до кількох днів.
У кімнаті нарад процесом прийняття рішення керує старшина присяжних. При винесенні вердикту журі виходить з того, що він має грунтуватися виключно на тій інформації, яка була одержана під час судового розгляду. Дозволяється доставляти журі письмові та речові докази.
Принципу одностайності при винесенні вердикту додержуються тільки в деяких штятях, яле не нядто категорично: сторони мають право домовитись між собою про прийняття вердикту більшістю голосів. Ця більшість може становити 2/3, 3/4, 4/5, 5/6 голосів присяжних. Якщо цієї більшості немає, то винести вердикт неможливо. У цьому разі журі розпускається й призначається повторний розгляд справи з іншим складом присяжних. Коли ж згода більшості членів журі досягнута, старшина присяжних письмово фіксує її.
Після оголошення вердикту сторони можуть заявити клопотання про проведення спеціального опитування присяжних: кожний з них має підтвердити, що вердикт відображає його особисту думку. Якщо при опитуванні присяжні підтвердили погоджені висновки й вердикт не містить явних суперечностей, він підлягає реєстрації. На цьому місія журі закінчується.