Розділ II


Судова система США



 


Робота юридичних секретарів у суді першої інстанції де­що відрізняється від роботи секретарів апеляційних судів. Останні приділяють багато часу редагуванню, а іноді й скла­данню проектів рішень, підготовлених судами. Секретарі су­дів першої інстанції також готують невеликі проекти рішень та меморандуми, допомагають судді в розгляді різних клопо­тань та у проведенні попередніх засідань і слухань. Нерідко вони працюють безпосередньо з юристами сторін, допома­гають судді утримувати в належному стані реєстр справ, призначених до розгляду.

Починаючи з 60-х років XX ст. стало очевидно, що судді апеляційних судів потребують і можуть ефективно викорис­товувати послуги більшої кількості професійних помічників. Отож було розроблено концепцію центрального штату юрис­тів, що його сьогодні має майже кожен значний апеляційний суд федерального рівня чи рівня штату.

Різниця між штатним юристом і юридичним секретарем полягає в тому, що останній працює під керівництвом окре­мого судді, причому їхні стосунки є особистими, секретар не підпорядкований нікому, крім цього судді. Юристи централь­ного штату, навпаки, працюють на суд загалом, їх підпоряд­кування встановлюється не на особистому рівні, а на рівні всієї установи.

Кількість юристів у центральному штаті в різних апеля­ційних судах є різною: від двох—трьох до двадцяти—тридця­ти осіб. До центрального штату часто входять як досвідчені юристи, що роблять на цій посаді кар'єру, так і нещодавні випускники юридичних коледжів зі стажем роботи не більше одного-двох років. Як правило, штат судових юристів очолює досвідчений завідуючий, який звітує перед судом з усіх пи­тань, що стосуються роботи персоналу. Юристи централь­них штатів в апеляційних судах звичайно складають мемо­рандуми для судів у справах, які тим доручено вести. У дея­ких судах вони також пишуть проекти запропонованих роз­поряджень, як правило — короткі рішення у справах без особливих труднощів і специфіки.

Юристів центрального штату часто залучають до попе­реднього розгляду, тобто процесу визначення тих апеляцій, стосовно яких може бути прийнято рішення за скороченою процедурою, що здебільшого виключає усні дебати. Такі ско­рочені процеси можуть закінчуватися винесенням розпоря-


дження у справі у формі стислої заяви замість докладного обгрунтування. Така заява рідко буває підписана іменем конкретного судді як автора.