Розділ І

Судова система Великої Британії

 

а також їхнє розуміння роботи. Незважаючи на спроби зро­бити процес призначення мирових суддів політичне більш нейтральним, у суспільстві існує певне незадоволення тим, що на суддівську лаву, як правило, потрапляють консерва­тивно настроєні громадяни. Кандидатів на посаду мирового судці добирають переважно з-поміж осіб середнього класу й середнього віку.

Після призначення на посаду магістратським суддям на­лежить пройти базовий навчальний курс, під час якого вони знайомляться зі своїми обов'язками та умовами праці. Перш ніж стати до роботи, магістратський суддя мусить пройти по­чатковий етап навчання: відвідувати суд як спостерігач, зна­йомитися із судовими практикою та процедурою й методами покарання порушників. Другий етап, що має завершитися не пізніше 12 місяців від початку навчання, полягає в подаль­шому вивченні основ роботи суду та відвідуванні тюремно-виправних закладів. За винятком добових та коштів на від­рядження службовці магістратських судів не отримують платні за свою роботу.

Магістратським суддям допомагають професійні столичні магістрати, які працюють на державній службі у Лондоні, та професійні магістрати інших великих міст. На ці посади при­значаються баристери чи соліситори зі стажем не менше се­ми років. До складу магістратського суду повинні входити не менше ніж два, але не більше ніж сім мирових суддів для розгляду справи за заявою у прискореному порядку, слухань з приводу скарги або проведення попередньої перевірки кош тів особи, яку мають посадити до в'язниці за несплату штра­фу, хоч, за звичаєм, суд складається щонайбільше з п'яти членів, але тепер оптимальною кількістю вважається троє суддів. Виключення забезпечується наявністю оплачуваного судді, який має всі повноваження двох мирових суддів. Ок­ремий мировий суддя має обмежену юрисдикцію і не може наказати будь-якій особі сплатити більше ніж 1 фунт стер­лінгів чи посадити до в'язниці більше ніж на чотирнадцять днів. Однак, слід зазначити, що окремий суддя може викону­вати функцію щодо визначення способу судового розгляду правопорушення у прискореному порядку, за обвинувальним актом чи проведення попереднього розслідування.

Судді щороку обирають голову суду, який проводить за­сідання. Важливою постаттю в магістратському суді є судо-

вий клерк (секретар суду), який повинен мати початкову юридичну освіту. Головний його обов'язок — давати магіст­ратам поради з питань права, судової практики, процедури й винесення вироків, однак він не має права втручатися у про­цес ухвалення судових рішень. Таким чином, секретар суду виступає як радник з питань законодавства, однак має дбати про те, щоб забезпечити уникнення втручання у функції ма­гістратських судів. Секретар суду також є постійною посадо­вою особою суду з адміністративними функціями, що несе відповідальність за організацію суду, стягнення штрафів, за роботу із заявами про надання правової допомоги у кримі­нальних справах та іншу адміністративну роботу. З огляду на це дуже важливим видається чіткий розподіл обов'язків між цими двома категоріями службовців та здатність посадо­вих осіб і непрофесійних виконавців працювати разом.

Нагляд за діяльністю та функціонуванням колегій миро­вих суддів у кожному графстві чи юрисдикційній зоні здій­снює комітет магістратських судів. До складу комітету ма­гістратських судів входять магістрати разом з кооптованими членами, саме вони призначають секретаря суду, відповід­ний стаж роботи якого має бути не менше п'яти років і вік якого відповідає встановленим межам. Обов'язки секретаря суду визначено у ст. 28 (3) Закону про мирових суддів від 1979 р.

Загальноприйнято вважати, що магістратські суди мають юрисдикцію виключно щодо кримінальних справ. Це твер­дження далеке від істини, адже магістратські суди мають широкі та різноманітні юрисдикційні права. Спільною рисою цивільних і кримінальних справ, що підпадають під юрисдик­цію магістратських судів, є те, що вони мають невелике зна­чення порівняно, наприклад, із цивільними справами, що їх розглядають у Високому суді або судах графств, або ж з кри­мінальними справами, які розглядає Суд корони. Компен­суючою перевагою спрощеного провадження у справі слід вважати її дешевизну та швидкість.

Перед детальнішим вивченням цивільної і кримінальної юрисдикції суддів, слід пам'ятати, що засідання мирових суд­дів у складі магістратських судів не є їх єдиною функцією. Вони також засідають у Суді корони. Крім того, такі важливі функції, як проведення попереднього розслідування, виклик до суду для надання свідчень, видача судових повісток,

22

Розділ І

Судова система Великої Британії

23

 

звільнення під заставу також здійснюються суддями, хоч і не у складі магістратських судів.

Кримінальна юрисдикція магістратських судів існує го­ловним чином щодо правопорушень, які переслідуються у порядку сумарного провадження. До таких правопорушень належать ті, що підлягають розглядові в суді без залучення присяжних, та злочини за статутним правом, оскільки су­марне провадження має своїм джерелом закон. Така юрис­дикція цих судів поширюється головним чином на дрібні зло­чини, що переслідуються за спрощеним порядком судочин­ства. Найімовірніше, що саме з такими судовими установами має справу пересічний громадянин, оскільки вони розгляда­ють переважну більшість кримінальних правопорушень. Максимально можливим покаранням за них є ув'язнення на строк до б місяців (за сукупністю злочинів — до 12 місяців) або штраф у розмірі 5 тис. фунтів стерлінгів. Щорічно за вчинення подібних правопорушень в Англії і Валії пересліду­ються у середньому понад 1,5 млн. осіб. Проте наслідки будь-якого засудження можуть бути досить значними з огля­ду на втрату репутації або позначитися на результатах пра­цевлаштування. На практиці правопорушники, яких переслі­дують у порядку сумарного провадження, звинувачуються у порушенні правил дорожнього руху згідно із Законом про правила дорожнього руху та інструкціями, виданими на основі вищеназваного закону.

Судочинство в судах магістратів відбувається без при­сяжних і мяр досить неформальний характер. Хоч усі злочи­ни, що переслідуються за обвинувальним актом, завжди під­падали під юрисдикцію Карного суду, протягом останнього століття намітилася тенденщя до стирання відмінностей між злочинами, що переслідуються "у порядку спрощеного судо­чинства" і "за обвинувальним актом". Отже, коли виникає потреба допомогти Карному суду, деякі справи, що вима­гають розгляду за обвинувальним актом, тепер можуть роз­глядати і суди магістратів за спрощеним порядком. У цьому разі магістратський суд повинен визнати це за можливе, вра­ховуючи обставини справи, карні повноваження суду та зго­ду обвинуваченого.

Ще однією важливою функцією магістратських судів є виконання процесуальних дій, пов'язаних з переданням справи на подальший розгляд. Усі особи, обвинувачені у

вчиненні злочинів, які вимагають судового розгляду за обви­нувальним актом, постають перед судом одного або кількох суддів для допиту з метою вирішити питання про передання справи на розгляд Карного суду. Апеляція з питань ув'язнен­ня або винесення обвинувального вироку подається магіст­ратським судом до Карного суду. Розгляд апеляції відбу­вається шляхом повторного слухання свідків, але без при­сяжних.

Магістратські суди здійснюють юрисдикцію щодо право­порушень, вчинених дітьми та молоддю, а також інших справ, що стосуються цієї категорії населення.

Щоб забезпечити ізоляцію неповнолітніх правопорушни­ків від кримінальної атмосфери, створюються спеціальні су­ди у справах неповнолітніх, про що ухвалюється рішення на загальних зборах суддів Англії і Валії. Такі суди фактично є магістратськими судами, до юрисдикції яких належать спра­ви, пов'язані з дітьми або молоддю. Для утворення суду у справах неповнолітніх необхідно три мирові судді, серед яких щонайменше один має бути жіночої статі. До складу суду у справах неповнолітніх входять судді із спеціальної ко­легії; голова суду у справах неповнолітніх працює на постій­ній основі, а інші члени суду змінюються у порядку ротації.

У таких судах розглядаються кримінальні справи про правопорушення, вчинені підлітками або молодими особами віком до 21 року. Засідання судів у справах неповнолітніх мають проводитися в окремій кімнаті, а не там, де відбу­ваються засідання іншого суду або де такі засідання були або проводитимуться через годину.

Засідання у цих судах є закритими, а ім'я підсудного, як­що йому ще немає 18 років, заборонено розголошувати у пресі. До суду допускаються тільки судові чиновники, сторо­ни у цій справі та їхні представники, свідки, добросовісні представники преси та інші особи, присутність яких санк­ціонується судом.

Суд у справах неповнолітніх складається з постійного го­лови та двох спеціально призначених судців; до цієї роботи обов'язково залучають одну або двох жінок-суддів.

Обсяг роботи в царині цивільного права, що її виконують суди магістратів, значно зріс протягом останніх років пере­важно за рахунок постійного збільшення кількості "сімейних справ" згідно зі ст. 80 Закону про магістратські суди у сімей-

Розділ І

Судова система Великої Британії

 

них справах від 1978 р. Відповідно до радикальних змін у За­коні про охорону дитинства від 1989 р. їх було перейменова­но на "сімейні суди". До їх складу входять судді із спеціаль­но призначеної колегії, що займається провадженням такого виду справ. На засідання у сімейних судах не допускаються будь-які особи, крім чиновників суду, сторін у справі та їхніх законних представників, свідків, представників преси та ін­ших осіб, які дістали дозвіл суду на присутність. У регламен­ті суду є положення, згідно з яким магістратські суди зо­бов'язані представляти та протоколювати підстави, що стали основою для прийняття рішень (що зазвичай не вимагається і не робиться у звичайному судочинстві), та мати копію та­кого протоколу для надання можливим позивачам.

Відповідно до ст. 1 Закону від 1978 р. кожна сторона в шлюбі може подати клопотання щодо наказу суду на підста­ві того, що інша сторона "(а) не забезпечує належного утри­мання позивача; (б) або не забезпечує чи забезпечує не на­лежним чином утримання дитини в сім'ї; (в) або вчинки од­нієї сторони дають підстави для позивача на висновок про неможливість подальшого життя з відповідачем; (г) або по­кинула позивача". Якщо будь-яка з цих підстав обгрунтова­на, суд може видати наказ про фінансове утримання позива­ча або дитини в такій родині; крім того, суд може видати на­каз про опіку та спілкування з дітьми, а також інші накази, зокрема щодо недопущення одного з подружжя до родинного будинку, про охорону подружжя та дітей та різні накази згід но із Законом про охорону дитинства від 1989 р. Відповідно до наказу, що видається згідно з цим законом, ряд форм су­дового розгляду, започаткованих магістратським судом, під­лягають перенесенню до суду графства або Високого суду.

Апеляційні скарги з приводу таких наказів підлягають розглядові у Відділенні в сімейних справах, де вони зазвичай слухаються в апеляційній секції Відділення королівської ла­ви Високого суду правосуддя, хоч у деяких випадках можуть розглядатися одноосібним суддею. Розгляд подальших апе­ляцій належить до повноважень Апеляційного суду, Палати лордів у кожному з випадків згідно зі спеціальним дозволом. Апеляції з цих спеціально призначених "сімейних судів" що­до змісту рішень мають надходити до Відділення у справах сім'ї Високого суду.

Повноваження магістратських судів також поширюються на такі дрібні цивільні справи. Цей аспект юрисдикції магіст­ратських судів досить різноманітний. Він охоплює такі пога­шення боргу громадянами, як прибутковий податок, внески до фонду соціального страхування, платню за електроенер­гію, газ та воду, сплату податку, встановленого місцевою ра­дою, платню за надання, відміну і поновлення ліцензії, по­вернення приватних боргів.