Судова система Великої Британії
а також їхнє розуміння роботи. Незважаючи на спроби зробити процес призначення мирових суддів політичне більш нейтральним, у суспільстві існує певне незадоволення тим, що на суддівську лаву, як правило, потрапляють консервативно настроєні громадяни. Кандидатів на посаду мирового судці добирають переважно з-поміж осіб середнього класу й середнього віку.
Після призначення на посаду магістратським суддям належить пройти базовий навчальний курс, під час якого вони знайомляться зі своїми обов'язками та умовами праці. Перш ніж стати до роботи, магістратський суддя мусить пройти початковий етап навчання: відвідувати суд як спостерігач, знайомитися із судовими практикою та процедурою й методами покарання порушників. Другий етап, що має завершитися не пізніше 12 місяців від початку навчання, полягає в подальшому вивченні основ роботи суду та відвідуванні тюремно-виправних закладів. За винятком добових та коштів на відрядження службовці магістратських судів не отримують платні за свою роботу.
Магістратським суддям допомагають професійні столичні магістрати, які працюють на державній службі у Лондоні, та професійні магістрати інших великих міст. На ці посади призначаються баристери чи соліситори зі стажем не менше семи років. До складу магістратського суду повинні входити не менше ніж два, але не більше ніж сім мирових суддів для розгляду справи за заявою у прискореному порядку, слухань з приводу скарги або проведення попередньої перевірки кош тів особи, яку мають посадити до в'язниці за несплату штрафу, хоч, за звичаєм, суд складається щонайбільше з п'яти членів, але тепер оптимальною кількістю вважається троє суддів. Виключення забезпечується наявністю оплачуваного судді, який має всі повноваження двох мирових суддів. Окремий мировий суддя має обмежену юрисдикцію і не може наказати будь-якій особі сплатити більше ніж 1 фунт стерлінгів чи посадити до в'язниці більше ніж на чотирнадцять днів. Однак, слід зазначити, що окремий суддя може виконувати функцію щодо визначення способу судового розгляду правопорушення у прискореному порядку, за обвинувальним актом чи проведення попереднього розслідування.
Судді щороку обирають голову суду, який проводить засідання. Важливою постаттю в магістратському суді є судо-
вий клерк (секретар суду), який повинен мати початкову юридичну освіту. Головний його обов'язок — давати магістратам поради з питань права, судової практики, процедури й винесення вироків, однак він не має права втручатися у процес ухвалення судових рішень. Таким чином, секретар суду виступає як радник з питань законодавства, однак має дбати про те, щоб забезпечити уникнення втручання у функції магістратських судів. Секретар суду також є постійною посадовою особою суду з адміністративними функціями, що несе відповідальність за організацію суду, стягнення штрафів, за роботу із заявами про надання правової допомоги у кримінальних справах та іншу адміністративну роботу. З огляду на це дуже важливим видається чіткий розподіл обов'язків між цими двома категоріями службовців та здатність посадових осіб і непрофесійних виконавців працювати разом.
Нагляд за діяльністю та функціонуванням колегій мирових суддів у кожному графстві чи юрисдикційній зоні здійснює комітет магістратських судів. До складу комітету магістратських судів входять магістрати разом з кооптованими членами, саме вони призначають секретаря суду, відповідний стаж роботи якого має бути не менше п'яти років і вік якого відповідає встановленим межам. Обов'язки секретаря суду визначено у ст. 28 (3) Закону про мирових суддів від 1979 р.
Загальноприйнято вважати, що магістратські суди мають юрисдикцію виключно щодо кримінальних справ. Це твердження далеке від істини, адже магістратські суди мають широкі та різноманітні юрисдикційні права. Спільною рисою цивільних і кримінальних справ, що підпадають під юрисдикцію магістратських судів, є те, що вони мають невелике значення порівняно, наприклад, із цивільними справами, що їх розглядають у Високому суді або судах графств, або ж з кримінальними справами, які розглядає Суд корони. Компенсуючою перевагою спрощеного провадження у справі слід вважати її дешевизну та швидкість.
Перед детальнішим вивченням цивільної і кримінальної юрисдикції суддів, слід пам'ятати, що засідання мирових суддів у складі магістратських судів не є їх єдиною функцією. Вони також засідають у Суді корони. Крім того, такі важливі функції, як проведення попереднього розслідування, виклик до суду для надання свідчень, видача судових повісток,
22
Розділ І
Судова система Великої Британії
23
звільнення під заставу також здійснюються суддями, хоч і не у складі магістратських судів.
Кримінальна юрисдикція магістратських судів існує головним чином щодо правопорушень, які переслідуються у порядку сумарного провадження. До таких правопорушень належать ті, що підлягають розглядові в суді без залучення присяжних, та злочини за статутним правом, оскільки сумарне провадження має своїм джерелом закон. Така юрисдикція цих судів поширюється головним чином на дрібні злочини, що переслідуються за спрощеним порядком судочинства. Найімовірніше, що саме з такими судовими установами має справу пересічний громадянин, оскільки вони розглядають переважну більшість кримінальних правопорушень. Максимально можливим покаранням за них є ув'язнення на строк до б місяців (за сукупністю злочинів — до 12 місяців) або штраф у розмірі 5 тис. фунтів стерлінгів. Щорічно за вчинення подібних правопорушень в Англії і Валії переслідуються у середньому понад 1,5 млн. осіб. Проте наслідки будь-якого засудження можуть бути досить значними з огляду на втрату репутації або позначитися на результатах працевлаштування. На практиці правопорушники, яких переслідують у порядку сумарного провадження, звинувачуються у порушенні правил дорожнього руху згідно із Законом про правила дорожнього руху та інструкціями, виданими на основі вищеназваного закону.
Судочинство в судах магістратів відбувається без присяжних і мяр досить неформальний характер. Хоч усі злочини, що переслідуються за обвинувальним актом, завжди підпадали під юрисдикцію Карного суду, протягом останнього століття намітилася тенденщя до стирання відмінностей між злочинами, що переслідуються "у порядку спрощеного судочинства" і "за обвинувальним актом". Отже, коли виникає потреба допомогти Карному суду, деякі справи, що вимагають розгляду за обвинувальним актом, тепер можуть розглядати і суди магістратів за спрощеним порядком. У цьому разі магістратський суд повинен визнати це за можливе, враховуючи обставини справи, карні повноваження суду та згоду обвинуваченого.
Ще однією важливою функцією магістратських судів є виконання процесуальних дій, пов'язаних з переданням справи на подальший розгляд. Усі особи, обвинувачені у
вчиненні злочинів, які вимагають судового розгляду за обвинувальним актом, постають перед судом одного або кількох суддів для допиту з метою вирішити питання про передання справи на розгляд Карного суду. Апеляція з питань ув'язнення або винесення обвинувального вироку подається магістратським судом до Карного суду. Розгляд апеляції відбувається шляхом повторного слухання свідків, але без присяжних.
Магістратські суди здійснюють юрисдикцію щодо правопорушень, вчинених дітьми та молоддю, а також інших справ, що стосуються цієї категорії населення.
Щоб забезпечити ізоляцію неповнолітніх правопорушників від кримінальної атмосфери, створюються спеціальні суди у справах неповнолітніх, про що ухвалюється рішення на загальних зборах суддів Англії і Валії. Такі суди фактично є магістратськими судами, до юрисдикції яких належать справи, пов'язані з дітьми або молоддю. Для утворення суду у справах неповнолітніх необхідно три мирові судді, серед яких щонайменше один має бути жіночої статі. До складу суду у справах неповнолітніх входять судді із спеціальної колегії; голова суду у справах неповнолітніх працює на постійній основі, а інші члени суду змінюються у порядку ротації.
У таких судах розглядаються кримінальні справи про правопорушення, вчинені підлітками або молодими особами віком до 21 року. Засідання судів у справах неповнолітніх мають проводитися в окремій кімнаті, а не там, де відбуваються засідання іншого суду або де такі засідання були або проводитимуться через годину.
Засідання у цих судах є закритими, а ім'я підсудного, якщо йому ще немає 18 років, заборонено розголошувати у пресі. До суду допускаються тільки судові чиновники, сторони у цій справі та їхні представники, свідки, добросовісні представники преси та інші особи, присутність яких санкціонується судом.
Суд у справах неповнолітніх складається з постійного голови та двох спеціально призначених судців; до цієї роботи обов'язково залучають одну або двох жінок-суддів.
Обсяг роботи в царині цивільного права, що її виконують суди магістратів, значно зріс протягом останніх років переважно за рахунок постійного збільшення кількості "сімейних справ" згідно зі ст. 80 Закону про магістратські суди у сімей-
Розділ І
Судова система Великої Британії
них справах від 1978 р. Відповідно до радикальних змін у Законі про охорону дитинства від 1989 р. їх було перейменовано на "сімейні суди". До їх складу входять судді із спеціально призначеної колегії, що займається провадженням такого виду справ. На засідання у сімейних судах не допускаються будь-які особи, крім чиновників суду, сторін у справі та їхніх законних представників, свідків, представників преси та інших осіб, які дістали дозвіл суду на присутність. У регламенті суду є положення, згідно з яким магістратські суди зобов'язані представляти та протоколювати підстави, що стали основою для прийняття рішень (що зазвичай не вимагається і не робиться у звичайному судочинстві), та мати копію такого протоколу для надання можливим позивачам.
Відповідно до ст. 1 Закону від 1978 р. кожна сторона в шлюбі може подати клопотання щодо наказу суду на підставі того, що інша сторона "(а) не забезпечує належного утримання позивача; (б) або не забезпечує чи забезпечує не належним чином утримання дитини в сім'ї; (в) або вчинки однієї сторони дають підстави для позивача на висновок про неможливість подальшого життя з відповідачем; (г) або покинула позивача". Якщо будь-яка з цих підстав обгрунтована, суд може видати наказ про фінансове утримання позивача або дитини в такій родині; крім того, суд може видати наказ про опіку та спілкування з дітьми, а також інші накази, зокрема щодо недопущення одного з подружжя до родинного будинку, про охорону подружжя та дітей та різні накази згід но із Законом про охорону дитинства від 1989 р. Відповідно до наказу, що видається згідно з цим законом, ряд форм судового розгляду, започаткованих магістратським судом, підлягають перенесенню до суду графства або Високого суду.
Апеляційні скарги з приводу таких наказів підлягають розглядові у Відділенні в сімейних справах, де вони зазвичай слухаються в апеляційній секції Відділення королівської лави Високого суду правосуддя, хоч у деяких випадках можуть розглядатися одноосібним суддею. Розгляд подальших апеляцій належить до повноважень Апеляційного суду, Палати лордів у кожному з випадків згідно зі спеціальним дозволом. Апеляції з цих спеціально призначених "сімейних судів" щодо змісту рішень мають надходити до Відділення у справах сім'ї Високого суду.
Повноваження магістратських судів також поширюються на такі дрібні цивільні справи. Цей аспект юрисдикції магістратських судів досить різноманітний. Він охоплює такі погашення боргу громадянами, як прибутковий податок, внески до фонду соціального страхування, платню за електроенергію, газ та воду, сплату податку, встановленого місцевою радою, платню за надання, відміну і поновлення ліцензії, повернення приватних боргів.