їнах кодифікованого права, а якщо порівнювати з процесуальним правом України, то у деяких напрямках зробила це краще.
Суди федеральної юрисдикції керуються у своїй діяльності в основному п'ятьма нормативними актами — Федеральними Правилами цивільної процедури. Федеральними Правилами кримінальної процедури, Федеральними Правилами апеляційної процедури, Федеральними Правилами про докази, уточнені редакції яких діють з 1 грудня 1996 року, і Правилами Верховного суду США, чинними з 1 січня 1990 року1.
Всі зазначені Правила було затверджено Верховним судом США. Таке право вищій судовій установі цієї країни надано статтею III Конституції США, тобто Конгрес США як законодавчий орган делегував повноваження в нормотвор-чості стосовно судової процедури самій судовій владі, яка цим дуже вдало і активно користується. Вказані особливості притаманні країнам переважно з англосаксонською системою права: Верховні суди, наприклад, Канади, Індії також користуються аналогічними повноваженнями.
В контексті підручника ці Правила коротко аналізуються під кутом зору забезпечення, за допомогою процедурного механізму, реалізації конституційних прав громадян США у суді. Причому мова йде водночас про захист тих конституційних прав громадян, які, за суб'єктивними поглядами людини, вважаються порушеними, і про реалізацію конституційного права громадянина на звернення до суду з вимогою забезпечення захисту або поновлення порушеного права. Тобто, норми судової процедури виконують подвійну роль щодо розуміння реалізації конституційних прав.
1 Rules of the Supreme Court of the United States. — Washington. D. C.1990; Federal Rules of Civil Procedure. — Printed for the use of the Committee on the Judiciary house of Representatives, U. S. Government Printing Office Washington: 1996; Federal Rules of Criminal Procedure. — Printed for the use of the Committee on the Judiciary House of Representatives, U. S. Government Printing Office Washington; 1996; Federal Rules of Appeallate Procedure. — Printed for the use of the Committee on the Judiciary House of Representatives, U. S. Government Printing Office Washington; 1996; Federal Rules of Evidence. — Printed for the use of the Committee on the Judiciary House of Representatives, U. S. Government Printing Office Washington; 1996.
Необхідно зазначити, що в минулі часи в українській юридичній літературі майже не було ґрунтовних досліджень норм, які мають регулювати технологічну процедуру звернення громадян до судових установ, а, отже, й відповідних цьому праву обов'язків цих установ і службовців суду. Можна сказати, що лише професор Є. Г. Пушкар побіжно звертався до цивільно-процесуального аспекту цієї проблеми1.
Питання забезпечення або захисту конституційних прав громадян досліджувалися зазвичай під кутом зору декларування або в площині матеріального права. Але, як свідчить практичний досвід, труднощі, з якими стикаються громадяни у процесі реалізації своїх прав, у тому числі звернення до судових установ, виникають саме під час контакту зі звичайнісіньким чиновником, обов'язки якого щодо звернення громадянина належним чином не регламентовано, та й права громадянина на цій стадії не виписано. Ця сфера сучасного суспільного життя в Україні потребує відповідного наукового аналізу, але при опануванні дослідниками, хоч би частково, досвіду інших країн, в яких ці питання не лише досліджувались, а й дістали нормативне врегулювання.
Аналіз усієї системи вищезгаданих Правил, що стосуються процедури в судах США, зосереджує увагу на зовсім іншому підході до структури провадження справ у суді, ніж до цього звикли юристи нашої країни, які виходять зі сталих уявлень щодо процедури судового провадження за вітчизняними кодексами. Американська судова процедура має уніфікацію норм за видами судочинства — перша інстанція, апеляційна інстанція, касаційна інстанція (повторна апеляція), але два останні види судочинства організовано не за галузевою ознакою правовідносин, як це притаманно українському процесуальному законодавству. Цій ієрархії судочинства відповідає і організаційна ієрархія федеральної судової системи — окружні суди, апеляційні суди, Верховний суд США. Фактично для кожного рівня у цій ієрархії встановлено окремі Правила судової процедури без урахування галузевих
1 Див.: Пушкар Е. Г. Конституционное право на судебную защиту (гражданско-процессуальный аспект). — Львов: Изд-во при Львов, ун-те "Вища школа", 1982.