Судова система США
особливостей, і лише на першому рівні така процедура поділяється на кримінальну та цивільну.
В Україні, як відомо, процедурна градація за галузевим принципом відбувається починаючи від суду першого рівня і закінчуючи вищими судовими інстанціями. Американський підхід має логічне підґрунтя, бо й справді важко знайти відмінності щодо розгляду кримінальних чи цивільних справ в апеляційному або у Верховному суді. До речі, касаційний чи наглядовий судовий процес в Україні фактично не має галузевих особливостей, крім того, що норми, які їх регулюють, містяться у різних кодексах, але ці ознаки поверхові, без змістовного наповнення, що утруднює знаходження відмінностей між процедурами розгляду кримінальних і цивільних справ у касаційній чи наглядовій інстанції в нашій країні. Не слід думати, що зміна процедури провадження у справах за скаргами на судові рішення суду першої інстанції може змінити автоматично роками вироблені погляди щодо конструкції процесуальних кодексів.
Норми зазначених Правил американської судової процедури підводять також до думки про гарантованість кожної процедурної дії не лише з боку судді чи суду як установи, а й відповідного службовця із системи судів. Головний показник гарантованості полягає у невідворотній відповідальності посадової особи суду у разі невиконання нею або виконання неналежним чином своїх обов'язків, зазначених у нормах Правил або в інших інструкціях, що регулюють сферу їхньої службової діяльності.
Слід також зазначити й те, що інститут відповідальності стосується не лише представників державних судових установ — у Правилах запроваджено різні форми відповідальності громадян, які звертаються до суду, за зловживання ними конституційним правом щодо судового захисту або за неповагу до суду, що може розглядатись як один з проявів захисту прав людини, але вже тих осіб, стосовно яких недбайливі учасники судового процесу навмисно зловживають наданим їм правом.
Дослідження американської судової процедури щодо механізму забезпечення захисту прав громадян, як і судової процедури інших країн, може бути цікавим для теоретичного і практичного досвіду розробників законодавчих актів в Україні у сфері гуманітарного права і процедурних актів щодо
механізму роботи зі зверненнями громадян в установах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Але насамперед такий досвід потрібен під час пошуку нових аспектів судового механізму розгляду звернень громадян і справ у судах, який максимально відповідав би становленню демократичної держави українського народу і втіленню у світогляд громадян значущості судової влади як складової правової держави.