Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка вчиненого діяння на підставі встановлення тотожності його ознак з ознаками відповідного складу злочину, визначеного відповідною нормою Особливої частини КК України, та правове закріплення цього у встановленій законом формі (рис. 10).
Кваліфікація злочинів - це кримінально-правова оцінка вчиненого
діяння на підставі встановлення тотожності його ознак з ознаками
відповідного складу злочину, визначеного відповідною нормою
Особливої частини КК України та правове закріплення цього
у встановленій законом формі
У ПРОЦЕСІ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
Здійснюється кримінально-правова оцінка фактичних обставин справи
Проводиться об'єктивна і повна оцінка фактичних обставин скоєного злочину
Зіставляються обставини скоєного злочину з кримінально-правовою нормою
Кваліфікація злочинів є правовою підставою для притягнення особи
до кримінальної відповідальності, застосування заходів
процесуального впливу, пред'явлення обвинувачення, віддання
до суду, призначення покарання та його виконання
Рис. 10. Кваліфікація злочинів
Кваліфікація злочинів - це процес співвідношення ознак конкретного вчиненого діяння з моделлю злочину, якою є диспозиція норми, що визначає ознаки складу конкретного злочину. Це здійснюється з метою правильного застосування кримінального закону для вирішення завдань боротьби зі злочинністю.
Кваліфікація злочину - важливий елемент діяльності судових та правоохоронних органів, адвокатури.
У процесі кваліфікації злочину:
♦ здійснюється кримінально-правова оцінка фактичних обставин справи;
♦ проводиться об'єктивна і повна оцінка фактичних обставин скоєного злочину;
♦ зіставляються обставини скоєного злочину з кримінально-правовою нормою.
Кваліфікація злочинів є правовою підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, застосування заходів кримінально-процесуального впливу, пред'явлення обвинувачення, віддання до суду, призначення покарання та його виконання.
Теорією та практикою вироблені правила кваліфікації злочинів, основні з яких сформульовані М. Й. Коржанським і полягають у тому, що:
> всі фактичні ознаки скоєного повинні відповідати юридичним ознакам складу злочину;
> ознаки конкретного злочину повинні бути відмежовані, відокремлені від суміжних складів злочину;
> до скоєного злочину завжди повинна бути застосована та кримінально-правова норма, яка найбільш повно містить його ознаки;
> при конкуренції загальної та спеціальної норм застосовується спеціальна норма;
> кваліфікований склад злочину має перевагу перед основним складом;
> більш тяжка кваліфікуюча ознака має перевагу перед менш тяжкою і поглинає її;
> кожна наступна стадія завершення злочину поглинає попередню;
> умисел завжди поглинає необережність. Будь-яка вища форма вини поглинає нижчу;
> якщо один злочин є способом вчинення другого, складовою частиною його об'єктивної сторони, то перший з них поглинає другий.
> при конкуренції самостійної окремої норми і норми, яка передбачає відповідальність за співучасть в більш тяжкому злочині, застосовується норма про відповідальність за співучасть.
.