Соціально-економічні права громадян України-це закріплені в Конституції України та інших законодавчих актах можливості громадян України брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ. Вони є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя. Водночас саме здійснення цих гарантій дає змогу характеризувати державу як соціальну, тобто таку, яка забезпечує достатньо високий рівень життя для своїх громадян. Здійснення у державі економічних, соціальних і культурних прав і свобод служить однією з важливих підстав вважати таку державу справді демократичною.
До системи економічних, соціальних і культурних прав Конституція України відносить:
· право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);
· право на підприємницьку діяльність (ст. 42);
· право на працю (ст. 43);
· право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних
інтересів (ст. 44);
· право на відпочинок (ст. 45);
· право на соціальний захист (ст. 46);
· право на житло (ст. 47);
· право на достатній життєвий рівень (ст. 48);
· право на охорону здоров'я (ст. 49);
· право на забезпечення життя й здоров'я довкілля (ст. 50);
· гарантування ґрунтованого на вільній згоді шлюбу, захисту материнства, дитинства й сім'ї (ст. 51—52);
· право на освіту (ст. 53);
· гарантування свободи творчої діяльності (ст. 54).
Право на працю- одне з основних соціально-економічних прав громадян України. Воно полягає у можливості одержання суспільне необхідної роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості. Відповідно до Конституції України: “Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може не брати в ній участі, оскільки Конституція забороняє використання примусової праці. Заборона примусової праці не поширюється на умови військової або альтернативної (невійськової) служби, працю, що пов'язана з виконанням судового вироку або необхідна з надзвичайних умов. Особливу увагу Закон приділяє умовам праці жінок і неповнолітніх. Конституція і чинне законодавство гарантують громадянам захист від незаконного звільнення, вимагають своєчасної сплати винагороди за працю. Право на працю громадяни реалізують шляхом укладання трудового договору з підприємствами, установами, організаціями.
Право на освіту - одне з конституційних соціально-економічних прав, що забезпечується розгалуженою мережею навчально-виховних закладів. Конституція передбачає обов'язковість загальної середньої освіти, існування розвинутої системи навчальних закладів різного рівня, що діють на державних і комунальних засадах. Держава зобов'язана забезпечити доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної освіти. Передбачається також надання державних стипендій та різних пільг учням і студентам.
Що стосується умов одержання освіти представниками національних меншин, що мешкають в Україні, то Конституція надає їм можливість навчатися рідною мовою в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.