ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА ПРАВОЗНАВСТВО КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕРИНАРНА

АКАДЕМІЯ

 

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

ПРАВОЗНАВСТВО

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

Харків 2012

 

Друкується за рішенням

засідання кафедри менеджменту і адміністрування

ХДЗВА

Протокол від “___”________2012р.

№___

 

 

Рецензенти:

 

· Подберезський М.К., завідувач кафедри інноваційних педагогічних технологій Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, доктор педагогічних наук, кандидат юридичних наук, професор

· Маліновська Л.Т., начальник Відділення комплектування та проходження служби УЦЗ України, полковник внутрішньої служби

 

Волніков А.А.

    Конспект лекцій містить основні положення з курсу теорії держави і права, конституційного, цивільного,…

План

Вступ

1. Поняття держави, її ознаки та функції.

2. Форми держави.

3. Механізм держави.

4. Поняття, ознаки та функції права.

5. Правові норми: поняття, ознаки, структура та види.

6. Характеристика джерел права.

7. Правовідносини: поняття, ознаки та структура.

8. Поняття, ознаки й види правопорушень.

9. Юридична відповідь: поняття, ознаки та види.

Висновок

 

Держава й право існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права були розпад первісного ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, поява соціально неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу.

У демократичному суспільстві повинна бути правова держава і правова система, що захищає інтереси всіх верств населення.

 

Поняття держави, її ознаки та функції

Держава - це особлива організація політичної влади домінуючої частини населення у соціальне неоднорідному суспільстві, за допомогою якої… До основних ознак держави належать: 1) суверенітет, тобто верховенство державної влади на певній території;

Форми держави

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Усі її елементи фіксуються в… Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її… Розрізняють дві форми державного правління: монархія й республіка.

Механізм держави

Кожна держава створює різноманітні організації для здійснення своїх завдань і функцій, які у юридичній науці називають механізмом держави. Механізм держави - це система органів, організацій, інших державних… До механізму держави входять: органи державної влади; громадянство; територіальний устрій; бюджетна, грошова,…

Поняття, ознаки та функції права

В юридичній літературі право розглядають як загально соціальне явище як волевиявлення держави – юридичне явище. Ознаками права є: 1) нормативність;

Правові норми: поняття, ознаки, структура та види

Правова норма - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання суспільних… Правові норми характеризуються такими ознаками: державно-владною природою;… Кожна правова норма має особливу структуру, яка включає такі елементи:

Характеристика джерел права

Джерела права - це визнані державою офіційно-документальні форми вираження й закріплення норм права, які мають юридичне загальнообов'язкове… Існують такі види джерел права: · правовий звичай - це правило поведінки, що склалося у процесі життєдіяльності суспільства, якому держава надала…

Правовідносини: поняття, ознаки, структура

Правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії взаємних суб’єктивних прав і юридичних… Основні ознаки правовідносин: а) наявність сторін, які мають суб'єктивні права… Об'єкт правовідносин - це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси та потреби людей і з приводу яких між…

Поняття, ознаки й види правопорушень

Правопорушення - це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч установленим у суспільстві правовим нормам. Для правопорушення характерні певні ознаки, а саме: 1) суспільна небезпечність (наносить шкоду інтересам суспільства, держави);

Юридична відповідальність: поняття, ознаки й види

Юридична відповідальність - це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ.… Юридична відповідальність поділяється на перспективну і ретроспективну… Позитивна відповідальність - це сумлінне виконання свої обов'язків перед громадянським суспільством, правовою…

Висновок

Право як соціальний регулятор суспільних відносин забезпечує регулювання найбільш важливих потреб та інтересів між людьми як у межах певної країни,… Правопорушення як один із різновидів протиправних діянь, тягне за собою…  

Тема 2. Конституція як Основний Закон

Держави Й суспільства

План

Вступ

1. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні.

2. Декларація про державний суверенітет та Акт проголошення незалежності України.

3. Розробка та прийняття нової Конституції України.

4. Загальні засади демократичного конституційного ладу України.

Висновок

 

Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Великого значення набуває вивчення історичного розвитку конституційного процесу. Використовуючи метод історизму, слід зважати на досвід минулого, його позитивні та негативні аспекти, щоб не припускатися помилок під час розбудови правової соціально-відповідальної держави в Україні.

 

Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні

Термін “конституція” походить від лат. constitution - установлення, устрій. Конституція є таким законом, що встановлює форму держави, систему… Витоки українського конституційного процесу мають давні історичні традиції. У… У 1468 р. був виданий Судебник - перша спроба загальнодержавного кодексу. У ньому регулювалися переважно питання…

Декларація про державний суверенітет та

Акт проголошення незалежності України.

Народний суверенітет народу означає, що вся влада в країні належить народові, тобто всім громадянам усіх національностей, які проживають на… Сутність національного суверенітету полягає в тому, що кожна нація, етнічна… Під державним суверенітетом розуміють політико-правову властивість державної влади, яка відбивається у верховенстві її…

Розробка та прийняття нової Конституції України.

Поряд із прийняттям вищезгаданих нормативно-правових актів в Україні велася робота з підготовки Конституції незалежної України. Основними віхами… Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на п’ятій сесії 28… Конституція України складається з преамбули та 15 розділів (161 статті). У преамбулі Конституції проголошено, що…

Загальні засади демократичного конституційного ладу України

Розділ І Конституції України має назву “Загальні засади” і складається з 20 статей. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої… Ст. 1 Конституції проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною,… Демократизм в Україні передбачає створення найсприятливіших умов для широкої та реальної участі громадян в управлінні…

Висновок

Питання до семінарського заняття: 1. Розкрийте на історичних прикладах закономірності конституційного процесу в… 2. Які державні інститути розглядала Конституція Пилипа Орлика 1710 р.?

Тема 3. Права та обов’язки громадян України.

 

План.

Вступ

1. Поняття прав та основних обов’язків громадянина та людини.

2. Особисті права та свободи громадян.

3. Політичні права та свободи громадян.

4. Соціально-економічні та культурні права громадян.

5. Конституційні гарантії захисту прав людини.

6. Громадянство України

Висновок

 

Питання прав і свобод людини й громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави й суспільства в цілому.

 

Поняття прав та основних обов'язків громадянина та людини.

Побудова правової держави потребує всебічного захисту й забезпечення прав людини. Становлення й визнання світовим співтовариством основних прав… Права й свободи, які закріплені в Конституції, називають… Теорія права й правова практика розрізняють поняття “права людини” і “права громадянина”. Єдність прав, свобод і…

Особисті права й свободи громадян

Ст. 7 Загальної декларації прав людини встановлює, що “всі люди рівні перед законом і мають право, без усякого розрізнення, на рівний захист… Ця рівність захищається всіма правовими засобами, які передбачені чинним… Особисті права й свободи громадян.Встановлені й гарантовані Конституцією України права громадян характеризують правове…

Політичні права й свободи громадян України

Політичні права й свободивизначають можливості громадян брати участь у здійсненні влади, у керівництві державними справами та в… Головна особливість політичних прав і свобод полягає в тому, що їх носіями,… Важливою особливістю політичних прав і свобод є також те, що вони, хоча й належать конкретному громадянинові, в деяких…

Соціально-економічні та культурні права громадян України

До системи економічних, соціальних і культурних прав Конституція України відносить: · право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю,… · право на підприємницьку діяльність (ст. 42);

Конституційні гарантії захисту прав людини

Практична цінність прав полягає в їх можливості реального здійснення повноважень, які виходять із змісту того або іншого конкретного права.… Політичні гарантії прав - це сукупність політичних факторів суспільного і… Економічні гарантії прав - це сукупність економічних факторів (матеріальні багатства суспільства, ринкова економіка,…

Громадянство України

Характерною ознакою держави є наявність інституту громадянства. Наявність громадянства має для особистості важливі правові наслідки. Діюча… Громадянство має в собі важливий елемент правового статусу особистості, воно -… Громадянство- це стійкий правовий зв'язок людини і держави, що породжує взаємні права й обов'язки. Права громадянина…

Висновок

Питання до семінарського заняття: 1. Охарактеризуйте інститут громадянства України. 2. Які підстави для набуття громадянства України?

Тема 4. КОНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИБОРІВ ТА

РЕФЕРЕНДУМУ ЯК ФОРМ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ устрій України.

 

План

Вступ

1. Поняття та форми народовладдя

2. Вибори, виборча система і виборче право України.

3. Підготовка та проведення виборів

4. Поняття та види референдуму

5. Поняття територіального устрою України

6. Адміністративно-територіальний устрій держави.

7. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України.

Висновок

 

Ст. 1 Конституції України проголосила, що Україна суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Саме громадяни України формують свою суверенну, незалежну, правову, демократичну, соціальну державу. Це їх привелегія і разом з тим і обов'язок, оскільки тільки вони, володіючи політичною правосуб'єктністю, мають право на території нашої держави обирати й бути обраними, брати участь у формуванні органів державної влади і місцевого самоврядування. Від громадян України залежить доля держави, вектор розвитку суспільства.

 

Поняття та форми народовладдя

Традиційно демократію (народовладдя) поділяють на безпосередню й представницьку. Безпосередня демократія- це форма народовладдя, за якої влада здійснюється… Представницька демократія- це форма народовладдя, за якої влада здійснюється через представників народу у виборних…

Виборче право та виборча система України.

Виборча система охоплює два аспекти проблем, пов'язаних із формуванням виборних органів: 1) визначає принципи виборчого права, тобто умови участі громадян у виборах; … 2) визначає порядок організації й проведення виборів (виборчий процес) і відкликання обраних осіб.

Підготовка та проведення виборів.

Згідно Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року вибори організовують і проводять: Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії.

Оголошення про початок виборчої кампанії здійснює Центральна виборча комісія відповідно до строків, визначених Конституцією та Законами України.

Чергові вибори відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори призначаються відповідно до Конституції Президентом України і проводяться в період 60 днів із дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Виборчий процес умовно можна поділити на три етапи:

1) висування претендентів на кандидата;

2) реєстрація кандидатів;

3) голосування й визначення результатів виборів.

Виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

Для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від 20 осіб до 2500 осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Виборець, який не раніше ніж за тридцять днів до дня виборів вибуває з населеного пункту, де він включений до списку виборців на звичайній виборчій дільниці, або повертається з-за кордону в Україну, може звернутися до дільничної виборчої комісії з письмовою заявою з проханням видати йому відкріпне посвідчення на право голосу на виборах депутатів та виключити його зі списку виборців. Заява може бути подана виборцем не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування.

Громадянин України який відповідно до ст. 75 Конституції України та ст. 9 Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися кандидатом у депутати від партії (блоку).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто дев'ятнадцять днів і закінчується за дев'яносто днів до дня виборів.

Виборчий блок може бути утворено двома і більше партіями, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Таке рішення підписується керівником партії та скріплюється печаткою партії. З'їзди (збори, конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку, можуть відбутися в будь-який час до закінчення терміну висування кандидатів у депутати.

Керівники або представники партій, яким надано з'їздами (зборами, конференціями) повноваження щодо утворення виборчого блоку, укладають угоду про утворення виборчого блоку, яка підписується ними і скріплюється печатками партій, що утворили блок.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховної Ради України, визначений Конституцією України, та не може бути меншою від вісімнадцяти осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу, яка має право бути обраною депутатом.

Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Висування кандидатів у депутати партією здійснюється на її з'їзді (зборах, конференції), а блоком - на міжпартійному з'їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з'їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, повинно брати участь не менше 200 делегатів.

Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією. Усі кандидати у депутати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на з'їзді (зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Голосування проводиться в день виборів з 7 до 22 години без перерви. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці.

Організація проведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладаються на дільничну виборчу комісію. У разі вчинення правопорушень, за які законом встановлена відповідальність, голова або заступник голови дільничної виборчої комісії мають право запросити у приміщення для голосування працівника органів внутрішніх справ, який повинен вивести порушника із приміщення для голосування і після цього вжити до нього передбачених законом заходів, після чого працівник органів внутрішніх справ залишає приміщення для голосування. Перебування працівників органів внутрішніх справ у приміщенні для голосування в інших випадках забороняється.

Виборець може перебувати у приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

На підставі протоколів дільничних комісій окружна комісія відповідним протоколом визначає, хто переміг по округу.

У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Рішення щодо результатів виборів може бути оскаржено в суд протягом 10 днів після його опублікування.

Згідно Закону України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. організацію та проведення виборів Президента України здійснюють Центральна виборча комісія з виборів народних депутатів України - Центральна виборча комісія з виборів Президента України, окружні та дільничні комісії.

Цей Закон фіксує основні принципи й засади виборів Президента України. Конституція України передбачає, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на п'ять років. Далі встановлюється, що вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Рішення про проведення виборів Президента України ухвалює Верховна Рада України не пізніш як за 130 днів до закінчення терміну повноважень Президента України і за 120 днів до дня виборів. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів від дня припинення повноважень. Вибори призначаються на неділю або інший неробочий день, про що повідомляється через засоби масової інформації. Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Для проведення виборів створюються 27 виборчих округів (по одному в Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі). Виборчі округи поділяються на виборчі дільниці, з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках - із меншою чи більшою кількістю виборців.

Право висувати кандидатів у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Вони реалізують це право через політичні партії та їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідним чином, а також через збори виборців. Реєстрація претендентів як кандидатів у Президенти України здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніш як на п'ятий день після подання всіх необхідних для реєстрації документів.

Особа, яка отримала посвідчення про реєстрацію кандидата в Президенти України, має право вести передвиборчу агітацію та користуватися передбаченими в законодавстві гарантіями діяльності.

Час і місце, організація й порядок голосування, підрахунок голосів на виборчій дільниці та підведення підсумків голосування у виборчому округу відбуваються в порядку, передбаченому Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Голосування проводиться у день виборів та у день повторного голосування з 8 до 20 години. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія повідомляє виборців не пізніш як за 7 днів до дня його проведення, а у виняткових випадках утворення виборчих дільниць напередодні дня виборів.

Центральна виборча комісія з виборів Президента України на підставі протоколів окружних виборчих комісій не пізніш як у тижневий строк після виборів установлює результати виборів Президента України. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них узяло участь більше половини виборців, внесених до списків виборців. Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Конституція додає до цього, що Президент України вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів. Вступаючи на пост. Президент України складає, присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України, текст і порядок проголошення якої визначається Конституцією України.

 

Поняття та види референдуму

Референдум- це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого… Проведення референдуму в Україні регламентується Конституцією України і… Відповідно до ст. 72 Конституції України всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або…

Поняття територіального устрою держави

Конституція у IX розділі регламентує питання територіального устрою. Норми цього розділу складають один із найважливіших правових інститутів… Конституція встановлює, що територія України в межах існуючого кордону є… Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територіальне верховенство - це повнота й незалежність влади…

Адміністративно-територіальний устрій України

Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на таких принципах: а) унітаризм; б) єдність, недоторканність і цілісність території; в)… Стаття 133 Конституції України встановлює, що систему… Конституція України, незважаючи на відмінність суб'єктів складу України за розмірами їх території та чисельністю…

Конституційний статус Автономної Республіки Крим.

Крим є останньою щодо часу приєднання територією нинішньої України. Його передача із складу РФСР до УРСР здійснена у 1954 році з нагоди відзначення… Нова Конституція закріплює існування Автономної Республіки Крим як невід'ємної… Основні державні ознаки Криму:

Висновок

Виборчий процес стає усе більш складним. Це вимагає знань правових і організаційних його аспектів виборцями, щоб зробити правильний вибір.   Питання до семінарського заняття:

Тема 5. Загальна характеристика системи органів державної влади

План. Вступ 1. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні… Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі: не можуть… Верховна Рада України працює в сесійному порядку. Перша сесія кожного скликання збирається не пізніше ніж на 30-й день…

Право законодавчої ініціативи та її суб’єкти

Ст. 92 Конституції України визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття відповідних законів. Це… Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України надано Президенту,… Законодавчий процес здійснюється під час сесії Верховної Ради (у формі пленарних засідань і засідань комітетів).…

Президент України – глава держави

 

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.

Відповідно до ст. 103 Конституції України Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Конституція України висуває певні вимоги. Він повинен бути громадянином України, повинен досягти 35 років, повинен протягом 10 останніх перед днем виборів років проживати в Україні, повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах, повинен володіти державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш ніж два строки підряд. Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органах та організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Водночас йому не забороняється займатися науковою та викладацькою діяльністю.

Новообраний Президент України приступає до виконання обов'язків не пізніше ніж через 30 днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, - у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. Повноваження новообраного Президента починаються з моменту складення ним присяги народові, до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституційного Суду України.

Конституція України встановлює недоторканність Президента, якою він користується під час виконання своїх повноважень. Президент не може делегувати (передавати) свої повноваження іншим особам або органам.

За особою, яка обіймає пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з нього Верховною Радою в порядку імпічменту. Крім того, звання Президента України охороняється законом. Це означає, що самовільне безпідставне присвоєння чи використання його спричиняє юридичну відповідальність.

Повноваження Президента України, закріплені у ст. 106 Конституції України, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба виділити такі:

1) представницькі повноваження, які виявляються тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних зносинах, приймає вірчі та викличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;

2) повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, у випадках передбачених Конституцією України;

3) повноваження у сфері законодавства, наприклад ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, права вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4) повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням з посад за згодою Верховної Ради України Міністра оборони України, Міністра закордонних справ, Генерального прокурора України, Голову Служби безпеки України та інших посадових осіб;

5) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, наприклад, ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Ради національної безпеки й оборони України тощо;

6) повноваження в галузі правосуддя (призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України, утворює суди у визначеному законом порядку, здійснення помилування);

7) повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавлення, наданням притулку в Україні.

Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом з питань безпеки й оборони України.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція України (ст.. 108) встановлює, що повноваження Президента України припиняються достроково місце у разі:

1) подання Президентом заяви про складення із себе повноважень глави держави, тобто про відставку. Причин, які вважаються поважними для оголошення відставки, Конституцією не перелічено. Для набуття відставкою чинності Президент повинен на засіданні Верховної Ради особисто оголосити заяву про неї. Виголошення заяви про відставку від імені Президента іншими особами не допускається, а у разі здійснення цього не має ніякої юридичної сили;

2) неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я. Для встановлення юридичної значущості цієї підстави потрібна наявність певних факторів. Насамперед необхідний медичний висновок із посиланням на те, що за станом здоров'я Президент не може виконувати покладені на нього повноваження глави держави. З висновком Верховна Рада звертається до Верховного Суду України перевіряє законність складення медичного висновку і після звертається до Верховної Ради з поданням щодо встановлення неможливості виконання Президентом своїх повноважень. Це подання розглядається на засіданні Верховної Ради, на якому і приймається рішення по суті. При цьому рішення про неможливість виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я набуває сили за умови, коли за нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 226 народних депутатів;

3) усунення з поста Президента в порядку імпічменту, тобто на підставі сформульованого у прийнятому за спеціальною процедурою рішенні Верховної Ради обвинувачення Президента у вчиненні ним державної зради або іншого злочину.

Процедура імпічменту починається у разі, коли відповідне звинувачення Президента підтримується не менш як 226 народними депутатами (більшістю від конституційного складу Верховної Ради України). Після цього Верховною Радою створюється спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять депутати й обов'язково спеціальний прокурор та спеціальні слідчі, які є професійними спеціалістами. Результати роботи цієї комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, в ході якого, за наявності підстав, може бути прийнято рішення про звинувачення Президента України. Таке рішення набуває чинності, якщо воно прийнято не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, тобто голосами не менш як 300 народних депутатів України.

Після прийняття вказаного рішення справа передається до Конституційного Суду України, який розглядає її з точки зору додержання передбаченої Конституцією процедури розслідування й розгляду на попередніх етапах. При позитивному рішенні Конституційного Суду справа передасться до Верховного Суду України, який дає висновок про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, мають ознаки державної зради або іншого злочину. Лише після цього Верховна Рада дістає право прийняти рішення про усунення Президента з його поста. Таке рішення набуває чинності, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 338 народних депутатів України;

4) смерті особи, яка перебувала на посту Президента.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України на вказаних підставах на період до обрання й вступу на пост нового Президента України виконання президентських обов'язків покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України, що є прерогативою Президента України, який обирається відповідно до передбаченої Конституцією процедури. Зокрема, він не може призначати референдум та припиняти повноваження Верховної Ради України.

Обов’язки Президента України Голова Верховної Ради України може виконувати до 90 днів, оскільки, за Конституцією України (ч. 5, ст. 103), протягом цього періоду мають бути проведені вибори нового Президента України.

Президент має право видавати укази й розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці акти повинні створюватись на основі Конституції і спрямовуватись на виконання її положень. Водночас укази й розпорядження Президента є правовою базою для актів органів виконавчої влади. За юридичними ознаками акти Президента можуть бути нормативними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розраховані на багаторазове використання, та індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (призначення конкретної особи на посаду, нагородження тощо).

 

Кабінет Міністрів України – Уряд України

Згідно зі ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, три… Прем'єр-міністр призначається Верховною Радою України за поданням Президента… Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції…

Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Їх система передбачена Указом… Систему центральних органів виконавчої влади складають: міністерства, державні… Міністерства є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади. Вони створюються для організації…

Судова влада в Україні

Судова влада- самостійний напрямок здійснення державної влади у формі правосудця. Правосуддя - це здійснення державним органом (судом) норми права… Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. … Види здійснення правосуддя - конституційне, адміністративне, цивільне й кримінальне судочинство. Завдання…

Прокуратура в системі державного механізму, її завдання, функції, повноваження, організація та діяльність

Прокуратура України становить єдину систему, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має… Відповідно до ст. 121 Конституції України та чинного законодавства, на… 1) підтримання державного обвинувачення в суді;

Конституційний суд у системі державних органів України, його місце й значення для державотворчого процесу

Конституційний Суд входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів конституційного суду. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту й стаж роботи за фахом не менше 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

До повноважень Конституційного Суду належать вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлумачити Конституцію та закони України.

Організація діяльності Конституційного Суду визначається Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.

Рішення й висновки Конституційного Суду разом з особливою думкою судді публікуються у “Віснику Конституційного Суду України” є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.

 

Висновок

  Питання до семінарського заняття: 1. Роль Верховної Ради в Україні?

Тема 6. Основи цивільного права та цивільного процесу України

План

Вступ

1.Поняття, принципи, система та функції цивільного права.

2.Цивільна правоздатність та дієздатність. Суб’єкти цивільних правовідносин.

3.Право власності: поняття та види. Захист права власності.

4.Поняття, зміст, форма, сторони та види угод.

5.Зобов’язальне право.

6.Поняття та види цивільно-правової відповідальності.

7.Спадкове право. Успадкування по заповіту і по закону.

8.Поняття цивільного процесу, його суб’єкти. Стадії цивільного процесу.

Висновок

Радикальні економічні й політичні перетворення в Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Її фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб’єктів товарно-грошових відносин. Усе це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей.

 

Поняття, принципи, система та функції цивільного права.

Майнові відносини – це правові відносини, що пов’язані з незалежністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. Особисті немайнові відносини виникають завдяки здійсненню особою її прав та… Джерелами цивільного права є: Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України, акти Президента України,…

Цивільна правоздатність та дієздатність.

Суб’єкти цивільних правовідносин.

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин. Для того щоб виступати суб'єктом цивільних правовідносин, фізичні особи… Цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та… Цивільна дієздатність - це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх…

Право власності: приватна власність, колективна власність, державна власність, спільна власність. Захист права власності.

Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові… Суб'єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних… Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна…

Поняття, зміст, форма, сторони та види угод.

Угоди – це вольові й правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Угоди, які щоденно учиняють юридичні особи й громадяни, є досить різноманітними, а тому вимагають певної класифікації, передбаченої законодавством.

Угоди бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виявлення угод достатньо волевиявлення однієї сторони, вона є односторонньою. Наприклад, заповіт, прийняття й відмова від спадщини.

Якщо для виникнення угоди необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін, то - це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, договір купівлі-продажу.

Для виникнення багатосторонньої угоди необхідне волевиявлення трьох і більше сторін. Вони можуть бути як зустрічними (наприклад, при трьох-, чотирьохсторонньому обміні жилих приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони або більше спільно діють для досягнення спільної господарської мети).

Залежно від способу укладання угоди поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальні угоди вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах. Більшість угод є консенсуальними. Для укладання реальної угоди, поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування.

За особливостями мети угоди поділяються на платні і безплатні, каузальні і абстрактні. У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні угоди, за певними виключеннями, є платними. У безплатній угоді одна сторона зобов'язана вчинити дії, а інша - вправі вимагати виконання цих дій без учинення зустрічних власних дій. Односторонні угоди є безплатними. З двосторонніх угод до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном.

Деякі двосторонні угоди залежно від розсуду сторін можуть бути як платними, так і безплатними (наприклад, договори доручення, схову). Організації, як правило, укладають платні угоди, що пояснюється їхніми госпрозрахунковими інтересами, які вимагають покриття видатків прибутками від господарської діяльності.

Угоди, дійсність яких залежить від їхньої мети, називаються каузальними. Якщо, наприклад, у борговій розписці не визначено мету, тобто немає пояснення, чому Н. видав розписку М., то вона повинна бути визнана недійсною. Переважна більшість угод є каузальними, оскільки угоди між організаціями завжди мають на меті досягнення певного правового результату. Громадяни за допомогою угод задовольняють свої потреби, і тому у таких угодах також визначається мета їх укладання.

У деяких випадках законодавець допускає угоди, на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть при її відсутності такі угоди мають належну юридичну силу. Вони називаються абстрактними. До абстрактних угод, наприклад, належать розрахунки по визнаному сальдо зустрічних вимог.

Для того щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов. Останні називаються умовами дійсності угод. До них належать умови: а) про форму; б)і про сторони; в) про зміст угоди; г) про відповідальність (єдність) внутрішньої волі й волевиявлення сторін.

Загальні правила про форму угод передбачені у ЦК України. Угоди можуть укладатись усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Форма угоди обирається за розсудом осіб, які її укладають, за виключенням випадків, коли закон зобов'язує укласти угоду у певній формі. Так, угода купівлі-продажу, застави, дарування будівель (жилого будинку чи його частини), дарування іншого майна, договори довічного утримання підлягають нотаріальному посвідченню.

Оскільки угода є вольовим актом, спрямованим на досягнення правового результату, то й укладати її можуть лише особи, які володіють у тому чи іншому обсязі дієздатністю, тобто воля яких характеризується достатньо психічною зрілістю.

Зміст угоди визначається змістом волі сторін, а останній має відповідати змістові норм права. Інакше кажучи, у будь-якому випадку, коли воля сторін в угоді не збігається із змістом правових норм, є підстави говорити про те, що дана угода суперечить вимогам права, а отже, є протизаконною.

Зобов’язальне право.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,… Підстави виникнення зобов'язань: 1)договори та інші правочини;

Поняття та види цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність - це невигідні майнові наслідки, встановлювані законом або договором на випадок невиконання абсолютного обов’язку,… а) із виховною метою, оскільки спонукає боржника належним чином виконувати… б) для відновлення майнового стану кредитора, зокрема, шляхом відшкодування завданих йому збитків. Отже, вона сприяє…

Спадкове право. Успадкування по заповіту і по закону

Спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.… До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві… Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті…

Поняття цивільного процесу, його суб’єкти. Стадії цивільного процесу.

Цивільний процес полягає у розгляді справ стосовно спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових, аграрних, земельних відносин, а також… Цивільні справи в судах розглядаються за заявою особи, яка звертається за… У порядку ведення судочинства сторони подають докази, тобто будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного…

Висновок

Як частина юридичної науки, цивільне право вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й… Цивільний процес – установлений законом порядок здійснення правосуддя при…  

Тема 7. Законодавство про працю та соціальний захист населення

 

План

Вступ

1. Поняття та джерела трудового права.

2. Колективний договір, трудовий договір та контракт, їх значення.

3. Робочий час та час відпочинку.

4. Трудова дисципліна. Порядок накладання дисциплінарних стягнень.

5. Матеріальна відповідальність сторін.

6. Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

7. Поняття та види пенсій.

Висновок

Життя людини в суспільстві тісно пов'язане з її трудовою діяльністю, спрямованою загалом на отримання й використання матеріальних благ.

Праця людини, її результати завжди цінувалися суспільством, визначали в їхньому становище людини. Тому такі важливі права, як право на працю та інші тісно пов'язані з ним права (на підприємницьку діяльність, відпочинок; страйк, соціальний захист), закріплено в Конституції України.

Конституційні норми, що закріплюють право на працю, цілком відповідають нормам ст. 23 Загальної декларації прав людини, зокрема, щодо вільного обрання праці або вільного погодження на неї. Це означає, що тільки конкретній людині належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці. Рівночасно право на працю означає, що людина має вільний вибір, не тільки професії, роду заняття, а й право ігнорувати будь-яку трудову діяльність.

 

Поняття та джерела трудового права.

Трудове право, як і будь-яка інша галузь права України, має свої джерела - форми зовнішнього виразу правових норм. До них відносять Конституцію… Чинний КЗпП прийнято 10 грудня 1971 р. Поза сумнівом, він не відображує всі…  

Колективний договір, трудовий договір та контракт, їх значення

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, які використовують… Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У… Умови колективного договору, що погіршують, порівняно з чинним законодавством та індивідуальними трудовими угодами,…

Робочий час та час відпочинку

Робочий час – це час, на протязі якого працівник повинен виконувати покладені на нього трудові обов’язки. Трудове законодавство передбачає наступні види робочого часу: нормальний,… Нормальний робочий час – це норматив, що встановлює тривалість робочого тижня (у годинах) за умови роботи в нормальних…

Трудова дисципліна. Порядок накладання дисциплінарних стягнень

Трудова дисципліна – це сукупність правових норм, регулюючих внутрішній трудовий розпорядок, які визначають трудові обов’язки працівника й роботодавця, а також засоби забезпечення виконання цих обов’язків.

Трудова дисципліна передбачає: чесну і сумлінну працю; своєчасне й точне виконання розпоряджень власника; підвищення продуктивності праці; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці; дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємства; поліпшення якості продукції.

Усі обов'язки працівника можна поділити на три групи:

1) обов’язки, що стосуються виконання персональних посадових функцій, покладених на працівника умовами трудового договору;

2) обов'язки, які випливають із наказів і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу;

3) обов'язки, пов'язані з дотриманням іншого діючого законодавства.

Існують 3 метода забезпечення дисципліни праці: переконання, заохочення та примус.

Метод переконання (виховання) полягає в усвідомленні працівником необхідності дотримання приписів правових норм.

Примус – метод впливу, що забезпечує здійснення дій суб’єктом права всупереч його волі. Він полягав застосуванні до порушника трудової дисципліни заходів дисциплінарного та громадського впливу, а також заходів майнового характеру у вигляді відшкодування збитків завданих сторонами трудового договору.

Заохочення – це громадське визнання результатів високопродуктивної високоякісної праці працівника. Воно здійснюється за допомогою різноманітних заходів заохочення (морального та матеріального характеру), а також шляхом надання певних пільг та переваг.

До працівників, які порушують дисципліну праці можливе застосування дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність – це застосування до працівника дисциплінарного стягнення за скоєний ним дисциплінарний проступок.

Згідно чинного трудового законодавства України (ст. 147 КЗпП України), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення за підставами, передбаченими п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України).

Інші види стягнень можуть встановлюватися статутами та положеннями про дисципліну тільки по відношенню до окремих категорій працівників.

Дисциплінарне стягнення може бути застосоване власником (уповноваженим ним органом) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення і шести місяців із дня вчинення проступку. Стягнення оголошується наказом і повідомляється працівнику під розписку протягом трьох робочих днів. Якщо протягом року до працівника не будуть застосовані дисциплінарні стягнення, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути зняте і до закінчення одного року. Протягом дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення не застосовуються. Дисциплінарні стягнення до трудової книжки не заносяться.

 

Матеріальна відповідальність

Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності: 1) відповідальність працівника перед роботодавцем; 2) відповідальність… В залежності від виду порушених трудових прав працівника матеріальна… 1) відшкодування шкоди, що виникла в результаті порушення роботодавцем права працівника на працю (незаконне…

Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

За суб’єктним складом трудові спори поділяються на: індивідуальні та колективні. Індивідуальні трудові спори — це непорозуміння між працівником і роботодавцем… Трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах (КТС) та районними (міськими) судами загальної юрисдикції. …

Поняття та види пенсій

Правову основу організації та функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні складають конституційні норми, Закон України “Про пенсійне… Конституція України передбачає: “Громадяни мають право на соціальний захист,… а) право на пенсію за віком мають: чоловіки, яким виповнилося 60 років, за наявності стажу роботи не менше 25 років;…

Висновок

Колективний договір - правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні й професійні відносини на підприємстві, в установі й організації і… Трудовий договір - головний інститут трудового права. Як правовий інститут він… Трудовий процес - явище багатогранне, і його порушення може призвести до матеріальної відповідальності як працівника,…

Тема 8. Основи сімейного права та житлового права України

 

План

Вступ

1.Предмет, принципи й завдання сімейного права. Поняття шлюбу та сім’ї.

2.Підстави виникнення та припинення шлюбу.

3.Поняття “шлюбний контакт”.

4.Особисті та майнові права й обов’язки подружжя.

5.Права та обов’язки батьків і дітей. Аліментні зобов’язання батьків і дітей.

6.Опіка та піклування.

7.Житловий фонд України та його види.

8.Право громадян на житло та форми його реалізації.

9.Договір житлового найму.

10.Приватизація державного житлового фонду.

Висновок

 

Частина 1 ст. 51 Конституція України проголошує: “Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права й обов'язки у шлюбі”. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сімейний кодекс України регулює сімейні відносини з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги й підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Становлення України як суверенної, незалежної держави можливе лише за умови надійного функціонування її економіки. Проблема розвитку житлового господарства, яка є важливою сферою економіки, - необхідна складова умова переходу нашої країни до ринкової моделі економічного розвитку, що знайшло відображення і поступове вирішення у нормативно-правових актах із питань житлового законодавства.

 

Предмет, принципи й завдання сімейного права. Поняття шлюбу та сім’ї.

Сімейне право - сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й… Основним правовим джерелом шлюбно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України… Законодавством України передбачені такі принципи сімейного права: рівноправність громадян у сімейних відносинах;…

Підстави виникнення та припинення шлюбу

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. СК України визначає загальні засади укладання шлюбу. Ним визначені наступні… 1) згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік установлюється у 18 років для чоловіків…

Шлюбний договір

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки… Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір…

Особисті немайнові та майнові права та обов'язки подружжя

Особисті права та обов'язки - це такі, що не мають майнового змісту. Глава VI СК України визначає такі права: право на материнство; право на… СК України розмежовує поняття “особиста приватна” та “спільна сумісна” власність подружжя.

Права та обов'язки батьків і дітей

СК України визначає особисті та майнові права та обов'язки батьків і дітей. Так, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та… Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку… Закон забороняє будь-які види експлуатації батьками своє дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також…

Опіка й піклування

Опіка та піклування - це правові форми захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів громадян. Опіка й піклування встановлюються відповідними відділами та управліннями… Опіка встановлюється: над неповнолітніми віком до 14 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьківського…

Житловий фонд України та його види

Житловий фонд України- це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень в інших будівлях, що знаходяться на території республіки для постійного… Житловий фонд України включає: державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих рад народних депутатів, а також житловий фонд, який знаходиться у…

Право громадян на житло та форми його реалізації

Стаття 47 Конституції України гарантує: “Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло,… Основні житлові права громадян: одержання у безстрокове користування жилого… Житлові обов'язки громадян: дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають; використовувати жиле приміщення…

Договір житлового найму

Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер). Типовий договір найму… Ордер на жиле приміщення - це письмове розпорядження на його заселення, що… Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не тільки для заселення в житло, а й для укладення з…

Приватизація державного житлового фонду

Приватизація державного житлового фонду - відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового… Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення… Об'єкти приватизації: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на…

Висновок

Житлове правоУкраїни - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими…   Питання до семінарського заняття:

План

Вступ

1. Поняття та джерела адміністративного права України.

2. Поняття та види адміністративних правопорушень. Суб’єкти адміністративних правопорушень.

3. Поняття адміністративної відповідальності.

4. Поняття та завдання кримінального права.

5. Поняття ознаки, види та склад злочину.

6. Кримінальна відповідальність.

7. Кримінальне покарання та його види.

Висновок

 

Зростання правопорушень та злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України. Це ставить перед державою серійозні завдання боротьби з таким явищем. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.

 

Поняття та джерела адміністративного права України.

Предметом адміністративного права є державне управління. Державне управління в Україні - це підзаконна, юридично-владна, організуюча… Адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини: між вищими і підпорядкованими їм органами державного…

Поняття та види адміністративних правопорушень. Суб’єкти адміністративних правопорушень.

Адміністративне правопорушення – це протиправна, провинна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський… Адміністративне правопорушення характеризують такі ознаки: протиправність дії… Склад адміністративного правопорушення становлять:

Поняття адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила… Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16-річного… Не підлягають адміністративна відповідальності особи, які діяли: у стані крайньої необхідності; у стані необхідної…

Поняття та завдання кримінального права.

Кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є… Завдання кримінального права: охорона суспільного ладу України, його… Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (далі за текстом — КК України), який прийнятий…

Поняття ознаки, види та склад злочину.

Злочин - передбачене Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне провинне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки… Злочин характеризують такі ознаки: суспільна небезпечність діяння; кримінальна протиправність; провинність;…

Кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок учинення злочину, який полягає у застосуванні до… Підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його… Кримінальний кодекс України визначає обставини, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння, а саме:…

Кримінальне покарання та його види.

Кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і… Застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує такі цілі: настання… Кримінальне покарання характеризується тим, що воно: призначається тільки за вироком суду і відповідно до закону;…

Висновок

Кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є…   Питання до семінарського заняття:

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

 

Тема 1. Основні загальні поняття теорії права та держави ………………..…….4

 

Тема 2. Конституція як основний закон держави і суспільства ……………..…18

 

Тема 3. Права та обов’язки громадян України ……………………..……...........30

 

Тема 4. Конституційне регулювання виборів та референдуму як форм безпосередньої демократії. Територіальний устрій України ……………...........42

 

Тема 5. Загальна характеристика системи органів державної влади ……..........55

 

Тема 6. Основи цивільного права та процесу …………………………………….73

 

Тема 7. Законодавство про працю та соціальний захист населення…………….84

.

Тема 8. Основи сімейного та житлового права України………………………...96

 

Тема 9. Основи адміністративного та кримінального права України ….……..109

 

Рекомендовані теми для рефератів та обговорень ……………………………...118

 

 

Навчальне видання

Укладачі:

Волніков А.А.

 

Основи правознавства

Правознавство

Конспект лекцій

 

Підп. до друк. 2012р. Формат 60х84 1/16

Папір 80г/м² Друк ризограф Умовн.-друк. арк. 7,5

Тираж 50 прим. Вид. № Зам. №

 

 

Відділення редакційно-видавничої діяльності

Харківської державної зооветеринарної академії