Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на таких принципах: а) унітаризм; б) єдність, недоторканність і цілісність території; в) комплексність економічного розвитку й керованість окремих її частин з урахуванням загальнодержавних і регіональних інтересів, національних і культурних традицій, географічних і демографічних особливостей, природних і географічних умов; г) врахування думки громадян, які проживають на відповідній території при вирішенні питань територіального устрою України; д) принцип, відповідно до якого не допускаються укладення будь-яких політичних договорів і союзів між окремими адміністративними територіальними одиницями в особі їх органів місцевого самоврядування. Угоди між ними можуть укладатися лише з питань, які віднесені до їх власної компетенції.
Стаття 133 Конституції України встановлює, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села, (Автономна Республіка Крим, 24 області і два міста республіканського значення – Київ та Севастополь). Адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим: вищий рівень становлять Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь; середній - райони і міста обласного підпорядкування, селища й села.
Конституція України, незважаючи на відмінність суб'єктів складу України за розмірами їх території та чисельністю населення, проголошує їх рівноправ'я як між собою, так і у відносинах із центральною владою. Причому принципу рівноправності не суперечить ч. 3 ст. 133 Конституції, де йдеться про те, що міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус у складі суб'єктів України.