Цивільний процес полягає у розгляді справ стосовно спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових, аграрних, земельних відносин, а також спорів, що виникають з адміністративно-правових відносин і справ окремого провадження.
Цивільні справи в судах розглядаються за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів, а також за заявою прокурора та інших осіб, що звертаються на захист прав і свобод іншої особи. Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються суддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді - суддею.
У порядку ведення судочинства сторони подають докази, тобто будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть виступати громадяни, державні підприємства, установи, організації.
Розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення осіб, показання свідків, висновки експертів, знайомиться з письмовими доказами, оглядає речові докази. У результаті розгляду справи суд приймає рішення, що має бути законним і обґрунтованим.
Цивільний процес складається з декількох функціонально пов’язаних стадій: порушення цивільної справи, підготовка справи до судового розгляду, судовий розгляд, виконання судових рішень. Крім названих обов'язкових стадій, законодавство передбачає факультативні стадії цивільного процесу: перегляд рішень, що вступили в законну силу; перегляд рішень по знову відкрившимся обставинам.