Трудове право України - система встановлених або санкціонованих державою правових норм, які регулюють трудові і тісно пов'язані з ними відносини у суспільній організації праці.
Трудове право, як і будь-яка інша галузь права України, має свої джерела - форми зовнішнього виразу правових норм. До них відносять Конституцію України, Закони України “Про зайнятість населення”, “Про колективні договори і угоди”, “Про охорону праці”, “Про правові засади цивільного захисту”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, Кодекс законів про працю (Далі КЗпП), “Про відпустки”, “Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, “Про охорону дитинства” та інші, постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.
Чинний КЗпП прийнято 10 грудня 1971 р. Поза сумнівом, він не відображує всі особливості розвитку історичних подій, що відбуваються в державі. Тому його багато разів змінювали й доповнювали. Нині в Кодексі крім преамбули є 18 глав (265 статей).