Матеріальна відповідальність – це обов’язок однієї зі сторін трудового договору (працівника або роботодавця) відшкодувати шкоду, завдану іншій стороні в результаті винного, протиправного невиконання своїх обов’язків.
Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності: 1) відповідальність працівника перед роботодавцем; 2) відповідальність роботодавця перед працівником.
В залежності від виду порушених трудових прав працівника матеріальна відповідальність роботодавця поділяється на такі три групи:
1) відшкодування шкоди, що виникла в результаті порушення роботодавцем права працівника на працю (незаконне звільнення; незаконне переведення на іншу роботу; затримання видачі трудової книжки при звільненні тощо);
2) випадки відшкодування працівнику шкоди, що виникла внаслідок порушення права працівника на охорону здоров’я у зв’язку із спричиненням йому трудового каліцтва чи професійного захворювання;
3) випадки відшкодування працівнику шкоди, що виникла внаслідок порушення роботодавцем інших прав працівника в трудових правовідносинах, наприклад, права на охорону його приватної власності, у зв’язку з незабезпеченням збереженості особистих речей працівника під час роботи.
Матеріальна відповідальність працівників переслідує наступні цілі: відшкодувальну, гарантійну та превентивну. Відшкодувальна мета полягає у відшкодуванні дійсної шкоди роботодавцю; гарантійна – в посиленні гарантій по охороні заробітної плати від необґрунтованих та занадто високих утримань; превентивна – у вихованні бережного відношення до майна роботодавця як одного з елементів трудової дисципліни.
В залежності від розміру шкоди, яка відшкодовується розрізняють два види матеріальної відповідальності працівників: обмежена (яка не перевершує середнього заробітку працівника) та повна.