Правопорушення - це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч установленим у суспільстві правовим нормам.
Для правопорушення характерні певні ознаки, а саме:
1) суспільна небезпечність (наносить шкоду інтересам суспільства, держави);
2) протиправність (порушує норми права);
3) винність (залежить від ставлення суб'єкта правопорушення до своєї поведінки);
4) карність (за його вчинення передбачена юридична відповідальність).
Склад правопорушення: об’єкт (порушене матеріальне чи нематеріальне благо, яке захищається правом), об’єктивна сторона (саму протиправну дію, її шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією й результатом), суб’єкт (дієздатна особа, яка здійснила правопорушення) і суб’єктивна сторона (вину, тобто ставлення правопорушника до дії та її результатів у формі умислу чи необережності; розрізняють також і змішану вину: умисел і необережність).
Мотив правопорушення - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.
В залежності від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини й проступки.
Злочин - суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність.
Проступки розрізняють:
· адміністративні (порушення встановленого державою порядку в громадських місцях, а також порядку управління у різних сферах життєдіяльності суспільства);
· дисциплінарні (порушення дисципліни праці, військової, навчальної, державної та інших видів дисципліни, внутрішнього розпорядку організації, установи);
· цивільно-правові (заподіяння майнової шкоди, порушення інших майнових або особистих інтересів осіб, що захищаються законом).
Факт учинення правопорушення та його склад є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.